Минулими вихідними по всій Україні проходили святкування Івана Купала. В ніч з 6 на 7 липня закохані та мрійливі – шукають цвіту папороті, яка за легендою квітне лише раз на рік та відкриває таємні знання. А ще лише в цієї ніч, коли сонце у воді купається, мавки з лісовими жителями хороводять – з-під землі з’являються скарби…
Свято завжди асоціюється з веселощами, молодістю, очищенням, магією, ворожінням. Завдяки організаторам протягом свята було створено доброзичливу й загадкову атмосферу. Продумана розважальна програма та чудова погода сприяли піднесеному настрою – саме тому жителів Українки до події долучилося чимало. Вся набережна та пляжна зона були заповнені українчанам та гостями міста. Святкування розпочалося зі спортивних розваг, ігор та змагань. «Місто майстрів» було «збудовано» заздалегідь. Охочі роздивлялися, приміряли, купували… А деякі відвідали майстер-класи і тут же навчилися плести віночки, виготовляти янголят, оздоблювати тістечка… Тішили око гончарні вироби, прикраси, традиційні українські вишиванки, товари народного вжитку тощо. Тут же аніматори розважали малечу, а далі працювали дитячі атракціони. Літні люди мали змогу перепочити в тіні дерев на лавках, поспілкуватися… Для тих, хто хотів усамітнитися сам чи з компанією, перекусити смачних наїдків – гостинно чекали в торговельних наметах.
Усе ж центром свята була пляжна зона. Саме тут проходили основні дійства. Конкурси підготувала та проводила зі своєю командою невтомна та невгамовна директор ПК «Енергетик» Агнеса Олкова-Михницька. Завдяки її запальній вдачі глядачі ще з початку святкування стали помічниками та активними учасниками дійства. Театралізована вистава «Сила кохання» театру «Вільний простір» (доросла група) не лише сама по собі мала успіх – ліричною ноткою, зарядом позитиву її доповнили та потішили глядачів улюблені в місті колективи: «Веселі чобітки», «Шанс», «Заіра», «Терен», «Спалах», «Територія сонця», «Наддніпряночка». «Враження неймовірні… Правду кажучи, не чекала, що в такому маленькому місті є так багато талановитих людей», – піднесено говорить пані Олена, гостя зі столиці. Концертна програма та купальське вогнище з хороводами, іграми та стрибками через багаття теж не лишили байдужих… «Це свято зробило мене молодшим років на 30. Я стрибав через ватру на рівні з парубками і спина без мазі перестала боліти», – сміється пан Тимофій.
А пізніше можна було йти відпочивати, але є ще справи приватні… Три ще зовсім юні подружки розповідають, що завдяки Інтернету навчилися плести вінки та вперше будуть ворожити на судженого. А хтось із мрійливих сміливців, мабуть, подався шукати чарівну квітку або скарб. Можливо, і знайшов… В Українці, та в таку ніч… Можливо все!
P.S. Ще одна надзвичайно приємна деталь: багато люду прийшли на свято у вишиванках, віночках або ж у вбранні з елементами української національної символіки. Це було дуже вишукано, гарно, доречно, а головне – щиро.
