Проблема золовідвалу

Трипільська ТЕС і золовідвал – постійні супутники Українки. Мешканці міста і прилеглих сіл часто скаржаться на пиління, що йде від золовідвалу, на якому накопичилося вже понад 20 мільйонів тонн золошлакових відходів. Працівники електростанція здійснювали велику кількість робіт, спрямованих на зменшення вищезгаданих незручностей. Директор Трипільської ТЕС Петро Кравець розповів «Дніпровському проспекту» про зроблене і заплановане.

Це питання зараз є одним із найскладніших. На жаль, вирішити його силами колекти­ву Трипільської ТЕС чи міської ради Українки неможливо, гово­рить Петро Павлович. «Скажу навіть, що й Міністерство пали­ва та енергетики не зможе по­сприяти самотужки. Це питання державної ваги і воно не має бути покладене на плечі тих, хто не в змозі його вирішити. Золошлакові відходи – суміш непридатних для промисловості матеріалів. Перш ніж шукати підприємства, які будуть зацікавлені у продуктах згоряння вугілля, золошлакові відходи мають бути перероблені у придатні для використання складові», – коментує директор станції.

За орієнтовними підрахунками Петра Кравця, кожного року для зменшення кількості золошлаків треба вивозити із золовідвалу 1 мільйон тонн відходів. Для цього щодня (без вихідних) потрібно 80 автомобілів. «Їх треба завантажи­ти, заправити, вивезти. Уявляєте, який об’єм потрібно виконува­ти? Зацікавлені мають бути усі: жителі Українки, працівники електростанції, керівники міста, станції, компанії, міністерства і держави», – наголошує директор електростанції.

Трипільська ТЕС зараз працює у декількох напрямках. Першим є мінімізація негативного впливу на екологічну ситуацію прилеглих територій. Продовжується зро­шення однієї із карт золовідвалу. За словами Петра Павловича, це не дуже ефективно у період ви­соких температур і відсутності у потрібній кількості опадів, адже золовідвал займає велику площу і станції не вистачає електроенергії, води, насосного обладнання – це колосальні людські й матеріальні витрати.

Перша карта золовідвалу на сьогодні законсервована, шкоди не приносить, у май­бутньому Трипільська ТЕС її відновлюватиме. Третя карта – працює, усі відходи залиті во­дою і не становлять небезпеки. Найбільш болюче місце – друга карта золовідвалу, яка досягає рівня терикона, має висоту близь­ко 20-25 метрів і площу біля 20 гектарів.

Другий напрямок роботи Трипільської ТЕС – боротьба із пилінням.

«Ми висіваємо спеціальну траву – буркун, яка загалом по­гано приживається у висушеній верхній частині золовідвалу, де немає достатнього ґрунту й во­логи, але ця робота проводиться. На золовідвал завозиться глина, земля і скоп (залишкові продукти виробництва картонно-паперово­го комбінату), які при додатково­му зволоженню створюють бар’єр проти роздмухування вітром зо­лошлакових відходів. Ми підвели до золовідвалу два водопроводи, які зволожують його поверхню», – розповідає Петро Кравець.

Третій напрямок – наразі ПАТ «Центренерго» аналізує розра­хунки Трипільської ТЕС щодо залучення автотранспортних колон для перевезення 120 000 тонн глини. Як говорить дирек­тор Трипільської ТЕС, це робота не одного місяця: «Ми вже роз­почали своїми силами це робити, але самостійно не впораємося, тому залучатимемо підрядні організації».

Таким чином уже на сьогодні вдалося зменшити вплив пило­вих бур на прилеглі території. Вищезазначені роботи, за про­гнозами Петра Павловича, мають до осені повністю нейтралізувати розсіювання пилу із другої карти золовідвалу.

«Ці роботи надзвичайно дорогі, їхня попередня вартість, з ура­хуванням транспортних витрат, становить близько 10 мільйонів гривень. Але найвпливовішим і найрадикальнішим буде вивіз золошлакових відходів за межі золовідвалу. І це не тільки тур­бота станції, компанії, районної державної адміністрації, а й держави! На золовідвалі є ве­личезна кількість відходів, на які наразі немає попиту у нашої промисловості та будівельних компаній», – говорить Петро Кра­вець.

За словами директора Трипільської ТЕС, варто залу­чити до цієї проблеми наукові організації, інвесторів, щоб ділити золошлакові відходи на території золовідвалу на окремі складові: шлак, золу, метали і вугілля (20%). Із ними буде лег­ше знаходити безпосередніх «адресатів», які знають, де вико­ристати ці складові.