На Великодні свята, як і на Різдвяні, повинна зібратися вся родина, адже це – «Великий День».
Великодній піст закінчується в суботу вночі, після чого розпочинаються недільні урочистості. Це свято багате на найрізноманітніші обряди, а день – на звичаї, що походять з дохристиянських часів, коли народ відзначав свято привітання весни й весняного сонця. Християнська релігія безліч з тих прадавніх народних звичаїв освятила, надала їм християнського значення й символіки – це і гаївки, і дарування писанок та крашанок… Українчани ходили до церкви з великоднім святковим кошиком, до якого окрім пасок та крашанок клали м’ясо, ковбаси… – все те, за чим уже встигли скучити протягом посту. Після церкви уся родина збирається за сніданком, щоб розговітися, адже цього дня завершується Великий піст.
20 квітня церковні дзвони всю ніч кликали українчан на святкування Великодня. Обидві православні церкви міста приймали своїх прихожан. «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!», – чулося на кожному кроці.
Надія Моісеєнко у свої 74 роки також прийшла святити паску: «Я прийшла одна, але моя родина ще сьогодні приїде до мене».
54-річний Андрій сам із Києва, проте освятити кошик прийшов до церкви в Українці, адже неподалік нашого міста в нього дача. Він вважає так: «Великдень – це данина повазі, духовності та правильного ставлення до людей. Це – велике релігійне свято, яке насамперед пов’язане з духовністю людини. До того ж, це православні традиції. На сьогоднішній день плани такі ж як і в кожного – розговітися в колі близьких людей, хоч я й дотримувався посту лише перші три тижні та у Страсну п’ятницю».
Тетяна Стрелецька з чоловіком Юрієм переїхала в Українку нещодавно, але вже декілька років поспіль ходить святити паску в Українці. «У нас два сини, чотири онуки, тому чекаємо сьогодні на всю родину. Можливо, ще й друзі приїдуть – у нас завжди багато гостей цього дня. Особливо дуже люблять приїжджати саме в Українку, адже тут така природа, така краса!.. До свята готувалися серйозно: напекли, насмажили, напарили – майже не спали протягом останніх днів! (сміється)».
8-річна Ангелінка Власенко прийшла до церкви зі своїм татком: «великодній кошик мені допомагала збирати бабуся. Ходжу до церкви щороку. Мені дуже подобається це свято!»
Сашко Граб також ходить до церкви щороку зі своєю родиною: «У нашій родині є традиція: після церкви ми йдемо до бабусі. Вважаю, що це свято – одне з найважливіших протягом року».
Кожна родина має свої власні традиції та ставлення до Великодня. Але їх об’єднує одне: всі вони ставляться до них з повагою… Христос воскрес!
