У ніч із 25 на 26 квітня 1986 року час став уже зовсім не мирним. О 1 годині 23 хвилині, на 40-ій секунді, перший, а слідом за ним і другий вибухи зруйнували реактор, у якому було 200 тонн урану…
Змарніла Прип’ять, дивляться в небо пусті шибки, зламані ляльки лежать між столиками в дитячому садочку. Ніколи не пролунає сміх у стінах школи, не пробіжать естафету молоді спортсмени на спортивному майданчику… І напис на одному з будинків бере за душу: «Мой дом, прости и прощай. Я уезжаю – навсегда!».
25 квітня в місті Українка біля меморіалу аварії на Чорнобильській атомній електростанції вшановували пам’ять героїв, що власним подвигом дали надію нам із вами на життя. Біля пам’ятного знаку звучали слова вдячності та визнання від міського голови Павла Козирєва, голови організації чорнобильців Трипільської ТЕС Володимира Бородіна, голови «Спілки інвалідів Чорнобиля» Володимира Романчука, начальника пожежної рятувальної частини міста Українка Володимира Пус-тового та голови організації «Чорнобиль, трагедія, подвиг, попередження» Василя Глущенка.
Павло Генріхович нагадав присутнім, що з нашого міста-енергетика багато жителів брало участь у ліквідації наслідків катастрофи світового масштабу. Він закликав: «Важка та напружена ситуація в Україні вимагає від нас єдності. Прик-ладом об’єднання, друзі, безумовно, може стати єднання всіх наших чорнобильських організацій в одну, яка й представлятиме інтереси тих, хто ризикував життям, хто пос-траждав внаслідок аварії».
Коли найкращі хіміки-ядерники приїхали в Чорнобиль із маленькими запасами препаратів – їх жахнули обсяги трагедії. «Давайте пам’ятати та підтримувати (пенсії, ліки, путівки тощо) ліквідаторів не лише 26 квітня. Тільки завдяки їм наше життя продовжується», ̶ каже Володимир Бородін.
У той час не було питань типу ти росіянин чи українець – усі працювали пліч-о-пліч… «Сьогодні поруч із нами на Обухівщині ще проживає 2100 ліквідаторів аварії на ЧАЕС, із них 663 ̶ інваліди. Дехто вже не встає з ліжка», ̶ говорить Володимир Романчук.
«…Вам не важко зайти до тих, хто вже не встає, привітати, подарувати квітку та побачити сльозу на очах. Молоде покоління, не забувайте про них! Ці люди заслужили повагу до себе», ̶ наголошує Василь Глущенко.
Одинадцять вогнеборців на трьох бойових машинах прийняли на себе перший удар радіоактивного випромінювання. «26 квітня є днем вшанування героїзму пожежників, персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків – усіх, хто брав участь у тих сумних подіях. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності», ̶ додав Володимир Пустовий.
Після мітингу голова «Спілки інвалідів Чорнобиля» Володимир Романчук запросив усіх у «Професійний ліцей м. Українка», де відбувся концерт. Також були проведені чергові щорічні збори ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Шануймо героїв Чорнобиля! Нехай вони завжди відчувають увагу, підтримку й турботу держави, громадян прийдешніх та майбутніх поколінь…
«Хай стане мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде!»
