Трагедія, мужність, героїзм, кров, душевні страждання й смерть… Ці слова асоціюються з війною в Афганістані, яка обпалила життя сотень тисяч людей. Сьогодні ця сторінка в історії, ця незагоєна кровоточива рана – застереження на майбутнє для нас сучасних.
Ця війна розпочалася 1979 року та закінчилася 1989 року. Вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна, її ніхто не оголошував, однак саме вона забрала частину молодого життя у багатьох українських родин. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома.
У понеділок 17 грудня тернопільський гурт «Долг» подарував справжній, сповнений талантом та спогадами, концерт у ПК «Енергетик». Цей колектив є переможцем всеукраїнських фестивалів різних рангів, та не вперше буває в Українці.
Захід був присвячений 25 річниці виведення радянських військ із Афганістану. На нього завітали студенти Обухівського медичного коледжу, учні Професійного ліцею м. Українки, педагоги, а також ті, хто не з чужих слів знає, що таке десятирічна війна в Афганістані. Перед початком виступу заступник Українського міського голови Оксана Кирилюк подякувала всім за присутність та повагу, яку кожен виявив до цієї визначної дати. «Цей концерт відбувається за ініціативи Української міської ради та Обухівської організації воїнів-інтернаціоналістів», – сказала Оксана Олександрівна і запросила до слова її голову Михайла Текляна. Він пообіцяв глядачам, що його бойові друзі-музиканти зможуть сповна передати у віршах та піснях тогочасний настрій та бойовий дух.
Це була справжня сповідь учасників бойових дій, адже кожен музикант пройшов через її пекло. Пісня за піснею – доносилися солдатські спогади до свідомості кожного, ніхто не лишився байдужим. Звичайні та водночас безмежно правдиві слова про війну закликали до миру, стукали в серце, змушували задуматися над тим, чи варті чужоземні інтереси крові синів України. Усе, що чекало молодих солдатів на цій війні, – свинцеві кулі, сльози матерів та дружин, смерть товаришів на чужині… Знаходили вони там і справжню дружбу на все життя.
По завершенні концерту зала стоячи плескала, а на сцену до музикантів піднялися бойові побратими, аби виконати пісню-гімн «афганців» – «Віват». Після таких заходів відразу розумієш, що навіть із плином часу не забудуться ті роки, бо вони назавжди внесли «хвилину мовчання» в історію України.
«…Як стали хлопці на крило,
Призвали їх в солдати,
Провести вийшло все село,
Благословила мати.
Заплакала уся рідня,
Заголосила мати,
Будь тричі проклята війна,
Де падають солдати…»
(«Материнська пісня»)