Люди – неначе зорі.
Людина сама вирішує:
Бути зорею чи ні…
(О. Слоньовська)
А ще людина сама творить музику власного життя. Додає мінору до власних негараздів, впадає у розпач чи намагається оптимізмом, активною життєвою позицією та напруженою працею виправити ситуацію, стати сильнішою, вистояти – вийти на новий життєвий рівень. Це особистості, які всім цікаві. Вони зазвичай вміють розумно облаштувати не лише своє життя, а й додати багато позитиву до життя близьких. А якщо такі люди ще й енергійні, добрі, небайдужі та комунікабельні, то зазвичай оточені однодумцями, тож саме навколо них вирує життя…
Такою і крокує по життю Галина Олександрівна Кучеренко. Природа наділила її доброзичливим характером, до болю чесним і відкритим серцем, творчим розумом, енергією, надзвичайною відповідальністю, великою працездатністю та працелюбством. Про неї можна сказати, що народилася вона тоді, коли Бог роздавав роботу. «Мене завжди дивує, коли Галина Олександрівна все встигає? Вона має якусь особливу нескінченну енергію», – сказав міський голова Павло Козирєв на одному із заходів, який у черговий раз організувала в місті наша героїня.
17 серпня 75 років тому народилася пані Галина. «Люблю Сумщину! –Згадує жінка. – Весною двори потопали в білопінному квіткуванні садів. За садками городи, а довкола квіти, квіти, квіти… Я – дитина війни. Пам’ятаю, як вона страшно пахне. Моє покоління – безбатченки…», – з сумом продовжує вона. Змалечку Галинка бачила нелегку працю селян. Ввібрала в себе цю одвічну селянську потребу – працювати «до сьомого поту». Вчилась наполегливо, з інтересом. Відмінниця по життю, і в навчанні завжди була першою. Школа, технікум, інститут…
В Українці пані Галину знають і заслужено поважають давно. Не один десяток літ вона вчителювала в міській загальноосвітній школі №1. Пов’язала Галина Олександрівна свою долю з мовою та літературою. Були серед її учнів справжні зірочки – учасники і призери різного рівня конкурсів та предметних олімпіад. Багато випускників відмінно написали екзаменаційні твори та успішно закінчили виші. Вона й зараз радіє досягненням та життєвим перемогам кожного свого учня й переймається їхніми негараздами. Виросли, змужніли, одружилися її вихованці, перезнайомили вчителя зі своїми другими половинками. А вже їх діти ласкаво називають Галину Олександрівну «наша бабуся Галя». Оце і є визнання та вдячність.
Зараз Галина Олександрівна вже на заслуженому відпочинку, однак справ у неї аж ніяк не поменшало. Саме вона була однією з ентузіастів, які започатковували місцеву газету «Дніпровський проспект». Більш ніж 11 років поспіль пані Галина співпрацює з щотижневиком, має низку незабутніх публікацій. На її рахунку не одна рубрика, яку саме вона запропонувала та якою опікувалася. «Першопрохідці» – одна з них, яка практично стала її журналістською візитівкою. Знають Галину Кучеренко і як літературного редактора та автора альманахів «Жить интесно!..», «Украинка трудовая», «Это нужно живым» та інших. А у 2013-2014 роках у рамках проекту «ЮнКор» жінка навчала молодь міста основам професії.
Пані Галина тримає руку на пульсі Українки. Вона член виконавчого комітету; активно працює у Раді ветеранів; незамінна та безвідмовна в підготовці та проведенні різного роду заходів. Події, справи, люди… І завжди на крок попереду. Кажуть, що серце людини завбільшки з її кулак. Та в Галини Олександрівни – воно безмірне, здатне обігріти й захистити цілий світ. Іноді дивує, що дає наснагу цій тендітній жінці? Акумулятор позитиву! Півроку минуло з того часу, як вона зібрала навколо себе сивочолих, мудрих, талановитих та невтомних особистостей та очолила клуб «Retro». За цей малий проміжок часу проведено дуже багато громадської роботи: акції, проекти, вечори та виставки…
Усе це аж ніяк не за рахунок родини. Сім’я – завжди на першому місці! Нещодавно пішов в інший світ улюблений чоловік Володимир, який багато років хворів, і дружина до останнього його подиху була поруч. Лікувала, турбувалась та доглядала двох своїх синів – Сергія та Родіона. «Тато і мама жили так, щоб нам з братом було якнайкраще. У дитинстві я хворів, і не було такої лікарні в столиці, де б мама не отримала з цього приводу консультацію. Лише завдяки їй найкращі лікарі мене вилікували», – розповідає Родіон Кучеренко. Сьогодні синочки-соколи гордість та опора в житті пані Галини, а її розрада, любов і велика надія онуки та правнук. Аж сім промінчиків-продовжувачів роду має ювілярка. Наймолодша Даша говорить: «Моя бабуся найкраща, вона вміє робити все-все, я її дуже люблю». Родина не обмежується вузькими сімейними стосунками. Тітка, племінники, невістки, свати – всі живуть дружно – разом і в горі, і в радості. Допомагаючи, оберігаючи, підказуючи веде дорогою життя Галина Олександрівна своє сімейство. А вони віддають належне своїй берегині визнанням, турботою й конкретними справами. А ще щиро вітають ювілярку з Днем народження:
І знову Бог тобі дарує силу,
В грудях вирує невгамовний дух!
Бабуся, прабабуся, мамо мила,
Твоє життя – це творчості невпинний рух!
Нехай Господь твої освятить зорі,
І намірів твоїх мрійливий плин,
І крила ангела твого відрадять горе,
Нескінчено творить добро душі твоєї млин!
Колектив «Проспекту» приєднується до щирих побажань рідних та зичить здоров’я, життєвих сил, добробуту, душевного комфорту, витримки й упевненості. А щастя, щоб додавалась, множилось та ділилось на всю родину. З 75-річним ювілеєм, Галино Олександрівно! Низький Вам уклін, дорога наша колего.