«Узявшись за справу, Олександр Корж завжди здобуває бажане, а вхопивши за хвіст жар-птицю своєї мрії, ніколи не відпускає її», − так характеризують митця його знайомі.
Майстер народно-прикладного мистецтва, художник-педагог, кераміст, автор книг та персональних виставок – без перебільшення усе це можна сказати про Олександра Коржа.
Народився він у 1941 році на Полтавщині в селищі Опішня, в центрі гончарного мистецтва України. Початкова та середня школи припали на повоєнний час. Саме тоді Олександр Миколайович серйозно захопився малюванням. Хлопцеві дуже подобалося відвідувати гурток під керівництвом справжнього майстра, брати активну участь у виставках дитячої творчості. А коли його вчитель переїхав до Києва, директор Зінківської школи №2 запропонував дев’ятикласникові вести улюблений гурток. Так розпочалася педагогічна нива художника: «Ми малювали з натури, робили копії картин. Як зараз пам’ятаю у 10 класі вдало скопіювали картину (розміром 2,5 м. на 1,5 м.) художника ХІХ століття Ісаака Левітана «Золота осінь», після випуску залишили роботу на згадку в школі». У той же час займався зі своїми учнями оформленням історичного музею, за що в 1957 році отримали винагороду − поїздку до Москви.
Мріяв учитися в Одеському художньому училищі, однак документи запізнилися й прийшло запрошення поступати наступного року, тому вивчився в Полтавському технічному училищі на механіка, слюсаря, шофера й пішов до армії. Служив у м. Києві, відвідував художню студію, трохи підготувався й поступив до Курського педінституту на художньо-графічний факультет, де сумлінно навчався п’ять років.
Після закінчення ВУЗу працював в Обухові, викладав у школі імені Андрія Малишка, а ще вів гуртки в Будинку піонерів, займався оформленням кімнати Малишка. А потім, отримавши квартиру в Українці, разом із родиною переїхав до міста й розпочав свою освітню ниву в ЗОШ №1. Тут він творчо та плідно пропрацював цілих 30 років: зумів відкрити кабінет образотворчого мистецтва обласного зразку, кабінет художньої кераміки, гончарства. Старшокласники, почавши займатися в нього, зачаровувалися професією, а потім також здобували спеціальність керамістів, дизайнерів, художників. Презентувалися дитячі роботи на виставках у Києві і навіть на Олімпіаді у 1980 році. «Я познайомилася з ним у школі. Він увесь час був і є у творчому пошуку. Уроки образотворчого мистецтва − лише частка його незбагненного таланту. Наполегливий, відповідальний, завжди доброзичливий та довірливий, комунікабельний легкий у спілкуванні, завжди підставить дружнє плече», − із захватом розповідає його колега Галина Кучеренко.
Майстер і сам вдосконалювався, творчо виростав: займався керамікою, образотворчим мистецтвом та малював чудові картини. Підтвердженням цього є те, що Олександр Миколайович має високе звання «Заслужений вчитель України», а у 2000 році додав до нього ще звання Почесного громадянина Українки.
Після виходу на пенсію ця людина не зупинилася на досягнутому –7 років поспіль працював викладачем образотворчого мистецтва в Українській дитячій школі мистецтв. Йому завжди обов’язково потрібні були учні на кожному творчому кроці. Без спілкування із ними він не бачить себе, адже його життя – навчати, а діагноз – виховувати любов до живопису та мистецтва.
Нещодавно митець здійснив свою заповітну мрію, створивши приватний музей у власний квартирі, де представлені всі його авторські роботи. Там очі розбігаються: картини маслом, кераміка, безліч писанок та виробів із глини. А також багато виробів різної тематики: сувенірні картини до Євро-2012, живопис і писанкарство до 45-ти річчя Трипільської ТЕС. «Перш за все, я художник-пейзажист, займався декоративно прикладним мистецтвом, художньою керамікою, рельєфною сувенірною керамікою, а останнім часом багато часу приділяю писанкарству. Скільки живу, стільки відроджую народні мистецтва та промисли», − говорить про себе творець прекрасного. Домівка для нього це ще й творча майстерня, де він малює, ліпить та розписує свої роботи. Детально та довго майстер може розповідати про кожну деталь та техніку виконання виробів. Часто за велінням серця та за проханням охочих небайдужий, легкий на підйом пан Олександр проводить різні майстер-класи, бере активну участь у столичному «Параді вишиванок». Разом із талановитими особистостями з ГО «Джерело Українки» протягом 10 років виставляє живописні роботи під час Фестивалю дворів на День міста.
Щиро вітаємо Вас, Олександре Миколайовичу, із 50-ти річчям творчої діяльності. Бажаємо наснаги, терпіння, здійснення усіх мрій та нових творчих злетів.
