Згідно з положеннями статті 166 Податкового кодексу України платники податку на доходи фізичних осіб мають право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Для реалізації права на податкову знижку платнику податку необхідно заповнити та подати річну податкову декларацию про майновий стан і доходи.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Разом з податковою декларацією заповнюється та подається додаток 6 (перелік сум витрат, що включаються до складу податкової знижки згідно із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України) до декларації.
До податкової знижки включаться фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). При цьому у зазначених документах обов’язково має бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено пунктом 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.
Звертаємо увагу, що сума податку, яка підлягає поверненню у зв’язку із застосуванням податкової знижки, розраховується за таким алгоритмом:
– визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої (виплаченої) заробітної плати на суму ЄСВ та ПСП;
– на підставі підтверджуючих документів визначається сума витрат, яку дозволяється включити до податкової знижки;
– розраховується сума податку на доходи фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку, шляхом визначення різниці між базою оподаткування та понесеними платником податку витратами, помноженої на ставку податку;
– із зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів сто двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків, решта суми – за ставкою у розмірі 17 відсотків;
– здійснюється порівняння розрахункової суми податку із сумою податку, фактично утриманого із заробітної плати за рік.
Якщо сума податку, утриманого із заробітної плати, перевищує розраховану суму податку, то така сума підлягає поверненню платнику податку шляхом зарахування на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.