20 серпня Верховна Рада України ухвалила Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (№ 8371), який підтримало 265 народних депутатів. Цей закон відображає ставлення більшості українців до Російської православної церкви (РПЦ), яка є невіддільною від російського режиму і підтримує його агресивну політику. Закон спрямований на об’єднання українців у прагненні захистити свою державу від впливу релігійної організації, яка освячує війну та путінську політику.
Ухвалений закон не забороняє Українську православну церкву (УПЦ) як таку, а передбачає розірвання її зв’язків із Російською православною церквою, яка є невіддільною від російського режиму та активно сприяє воєнним злочинам, злочинам проти людяності та іншим звірствам, які Російська Федерація вчиняє у ході збройної агресії проти України.
Релігійним організаціям, пов’язаним із МП, надається можливість вийти з його складу, дотримуючись чітко прописаної процедури. Важливо, що рішення про входження тієї чи іншої релігійної організації до складу РПЦ, як і питання про припинення її діяльності, прийматиметься на основі досліджень, проведених незалежними від держави безсторонніми експертами.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті забезпечує дослідження, яке встановлює наявність чи відсутність входження тієї чи іншої релігійної організації в Україні до складу РПЦ. У разі, якщо факт такого входження встановлений, ДЕСС скеровує до цієї релігійної організації припис. Наприклад, якщо представники релігійної організації входять до керівних органів РПЦ – її Синоду, Архієрейського Синоду, Синодальної комісії, Міжсоборної присутності. Припис міститиме вимогу вийти зі складу цих органів і надати відповідні докази. У такому разі ця релігійна організація не підпадатиме під дію цього закону.
У разі, якщо релігійна організація відмовиться виконати припис, ДЕСС отримає право звернутися до суду. І суд – і тільки суд, як це має бути в демократичному суспільстві, вирішуватиме питання про припинення діяльності цієї релігійної організації.
Таким чином, 20 серпня Верховна Рада України ухвалила Закон, який переслідує легітимну мету (припинення підривної діяльності РПЦ, яка скеровується на знищення української державності, культури й ідентичності); встановлює досягнення цієї мети законом, а не позазаконними методами; є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки спрямовує на захист конституційного ладу, громадської безпеки та основоположних свобод; досягає мети у найменш обтяжливий спосіб, оскільки слідує демократичній процедурі; не накладає тягаря на совість віруючих, оскільки підпорядкування Московському патріархату не є складовою вчення православної церкви.
Україна пишалася і пишається досягненнями в сфері релігійної свободи. У неї не було ані заборонених церков, ані зачинених храмів. Російське вторгнення, в якому взяла активну участь РПЦ, примусило нашу країну захистити себе від зловживання і маніпуляції релігією з боку держави-агресора.
Так, 11 квітня 2024 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій заявила, що жодна організація – світська або релігійна – центр якої знаходиться в державі-агресорі, не може діяти в Україні. 16 серпня 2024 року на зустрічі з Президентом України члени ВРЦіРО підтвердили свою позицію і підтримали курс Президента на духовну незалежність країни. Водночас вони підкреслили, що навіть в умовах жорстокої кровопролитної війни в Україні пошановується релігійна свобода, яка не зазнає утисків.
Зважаючи на те, що Російська православна церква невіддільна від російського режиму та активно сприяє воєнним злочинам, злочинам проти людяності та іншим звірствам, які Російська Федерація вчиняє у ході збройної агресії проти України, діяльність Російської православної церкви в нашій державі заборонена.
Релігійні організації, пов’язані з Російською православною церквою, повинні вийти з її складу. Для цього їм надаються широкі можливості в рамках чітко прописаної процедури. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті забезпечує дослідження, яке встановлює наявність чи відсутність входження тієї чи іншої релігійної організації в Україні до складу РПЦ. У разі, якщо факт такого входження встановлений, ДЕСС скеровує до цієї релігійної організації припис. Наприклад, якщо представники релігійної організації входять до керівних органів РПЦ – її Синоду, Архієрейського Синоду, Синодальної комісії, Міжсоборної присутності. Припис міститиме вимогу вийти зі складу цих органів і надати відповідні докази. У такому разі ця релігійна організація не підпадатиме під дію цього закону.
У разі, якщо релігійна організація відмовиться виконати припис, ДЕСС отримає право звернутися до суду. І суд – і тільки суд, як це має бути в демократичному суспільстві, вирішуватиме питання про припинення діяльності цієї релігійної організації.
Таким чином, 20 серпня Верховна Рада України ухвалила Закон, який переслідує легітимну мету (припинення підривної діяльності РПЦ, яка скеровується на знищення української державності, культури й ідентичності); встановлює досягнення цієї мети законом, а не позазаконними методами; є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки спрямовує на захист конституційного ладу, громадської безпеки та основоположних свобод; досягає мети у найменш обтяжливий спосіб, оскільки слідує демократичній процедурі; не накладає тягаря на совість віруючих, оскільки підпорядкування Московському патріархату не є складовою вчення православної церкви.
Україна пишалася і пишається досягненнями в сфері релігійної свободи. У неї не було ані заборонених церков, ані зачинених храмів. Російське вторгнення, в якому взяла активну участь РПЦ, примусило нашу країну захистити себе від зловживання і маніпуляції релігією з боку держави-агресора.
Так, 11 квітня 2024 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій заявила, що жодна організація – світська або релігійна – центр якої знаходиться в державі-агресорі, не може діяти в Україні. 16 серпня 2024 року на зустрічі з Президентом України члени ВРЦіРО підтвердили свою позицію і підтримали курс Президента на духовну незалежність країни. Водночас вони підкреслили, що навіть в умовах жорстокої кровопролитної війни в Україні пошановується релігійна свобода, яка не зазнає утисків.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті