Кінець грудня для багатьох українчан та обухівчан став по-справжньому святковим і щасливим. До своїх домівок повернулися воїни АТО, які тримали оборону під Дебальцевим та потерпали від обстрілів бойовиків. Певно, Святий Миколай почув молитви рідних і повернув мужніх сміливців до їхніх сімей. Нехай навіть у коротку відпустку. Спершу героїв зустріла громада Обухова. Незважаючи на лютий холод, серця людей палали. Авто із воїнами під’їхало на площу біля районного центру культури і дозвілля під гучні оплески і вигуки «Ге-ро-ї!».
Мить зустрічі після довгої розлуки, особливо, коли ти чекаєш близьку людину з війни, дуже зворушлива, емоційна… незабутня. Тоді весь світ перестає існувати. Таких зустрічей було чимало. Сліз ніхто не стримував. Воїнам дарували квіти, солодощі, а головне – свою увагу й тепло.
Зі щирими словами вдячності до своїх синів звернулися матері бійців: «Усі свої сили, все своє здоров’я ви вклали у цю кляту війну, яка звалилася на наші плечі. Ми чим можемо, допомагаємо вам. Бережіть себе у лиху годину. Будьте людьми! Захищайте один одного! Ми зичимо вам міцного-міцного здоров’я». Земляки низько вклонилися героям за подвиг.
А що воїни? З усмішками на вустах, зморені, дякували громаді, яка весь час допомагала їм, підтримувала, зігрівала й годувала.
Після урочистостей в Обухові бійці з Українки поїхали додому, де їх із нетерпінням чекали небайдужі містяни, у чиїх руках майоріли прапори нашої держави. Воїнів запросили до зали міської ради, аби привітати із довгоочікуваним поверненням.
Приємні слова подяки для захисників України звучали з уст заступників міського голови Світлани Огаркової, Оксани Кирилюк, а також секретаря УМР Михайла Тупицького. Усім бійцям вручили подяки від мера Павла Козирєва, а також святкові подарунки.
«Саме завдяки вам ми вдягнені, взуті й нагодовані. У нас усе є. Я думаю, що містер Путін не врахував того, що народ повстане. А в нас така підтримка! – розповідає боєць 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» Сергій Кудін. – Держава не встигає, а люди встигають усе. Мій командир був дуже здивований, коли він не зміг знайти одну військову річ для мене, а Олена Славна зробила це за один день! Державі потрібно вчитися у своїх громадян».
Тарас Сапожков, боєць того ж батальйону, розповів, що вони тримали оборону під Дебальцевим, а бойовики постійно вели мінометні та артилерійські обстріли. Він наголосив, що вижити воїнам вдалося тільки завдяки волонтерам, адже допомогу держави вони бачать лише по телевізору.
«Весь час із серпня місяця бійці стояли під Дебальцевим у різних місцях, у важких умовах, під обстрілами… Ми дуже хвилювалися і зараз надзвичайно раді, що всі вони повернулися, – підводить риску волонтерка Українки Олена Славна, – 25-й батальйон приїхав зараз додому, два тижні буде на реабілітації. А потім кожен вирішуватиме, хто поїде назад, а хто, можливо, залишиться».
Коли я стояла на площі в Обухові й чекала приїзду воїнів, до мене підійшов маленький хлопчик, рочків чотирьох, і гордо промовив: «Слава Україні! Героям слава!» За ним ішла бабуся, на її очах бриніли сльози. Старенька розповіла, що онучок чекає на приїзд дядька, її сина. Тоді мені спало на думку, що поки є кому чекати на воїнів і всіляко їм допомагати, нам боятися нічого. Хіба – людської байдужості. Вона страшніша за війну.