Х ювілейна конференція Асоціації малих міст України

2 та 3 липня відбулася щорічна конференція Асоціації малих міст України, яка була присвячена муніципальній консолідації та інтересам міст районно­го значення. До обговорення важливої теми долучилося 96 учасників: представ­ники органів місцевого самоврядування, органів державної влади, міжнародних організацій та установ.

Перш ніж перейти до обговорення актуальних питань щодо Закону про місцеві вибори, спільних проблем міст районного значення, голова Асоціації малих міст України, міський голова Українки Павло Козирєв ознайомив присутніх із результатами своєрідного моніторингу щодо врахування інтересів і побажань органів місцевого самовря­дування при розробці перспективно­го плану формування територіальних спроможних громад. Результат довів, що зовсім не всі міста районного значення задоволені тим, як проходить перший етап із підготовки до реформування адміністративно-територіального устрою. «Лише об’єднавши зусилля, можна на­працювати конструктивні пропозиції, аби держава нарешті зрозуміла, що ці про­блеми стосуються не лише малих міст, а й країни у цілому. І від проведення ре­форм не мають страждати громади. Тому ми хочемо запропонувати, щоб саме міста районного значення були виокремлені і мали можливість брати участь у підготовці та обговоренні реформи. Отже, всі пропозиції за результатами чо­тирьох панелей дискусій будуть включені до резолюції, яка відображає спільну позицію. Далі ми повинні якісно донести й лобіювати ці пропозиції до центральної влади. Це дуже важливо. І дуже важливо, щоб влада нас почула».

Координатор громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська наголоси­ла, що у контексті «реформи» виборчого законодавства влучною була би цитата Альберта Ейнштейна: «Дурість – це ро­бити все по-старому, але сподіватися на кращий результат». Для того, щоб справді отримати результат, політикам потрібно почати виконувати обіцянки, серед яких і Коаліційна угода, яка передбачає прове­дення місцевих виборів вже у жовтні цьо­го року. Волевиявлення мало би відбутися на основі ново­го виборчого законодав­ства та вже після проведення децентралізації. І тут проблема: чи встигнуть законодавці за та­кий невеликий проміжок часу впровадити необхідні реформи для проведення виборів? «До них залишилося дуже мало часу, а нова редакція Закону «Про місцеві вибори» із пропорційної системи за відкритими списками досі не прийнята. Якщо говорити про саму систему, я думаю, що вона вам не сподобається, і ви­борцям так само. Адже у єдиному багатомандатному міському, районному чи обласному окрузі висунути й зареєструвати спи­сок кандидатів зможуть лише партії. Але найважливіше те, що всупереч принципу рівних умов для кандидата результати виборів визначатимуться шля­хом порівняння результатів у різних округах, у яких голосу­вали різні виборці за різних кандидатів в умовах абсолютно різної політичної боротьби», – зазначає пані Ольга. Ще один важливий, на думку експерта, наслідок цієї системи у такому вигляді – перепредставництво та недопредставництво окремих територій. Відповідно на вибо­рах до районних та обласних рад у деяких округах буде обрано по кілька депутатів, а в деяких – може, й нікого. «Ця норма є по­рушенням Конституції і прин­ципу спільного представництва інтересів територіальних громад. У ситуації, коли мандат отримає не лідер перегонів, а кандидат від партії, який посів 2-3-4 місце, довіру до результатів виборів буде підірвано».

Насамкінець першої панельної дискусії Павло Козирєв запропо­нував підписати меморандум про співпрацю з експертами, що пра­цюють над виборчим законодав­ством. «У малих містах повинна бути суто мажоритарна виборча система. Адже практика дово­дить, що обираючи депутата-ма­жоритарника до місцевої ради, громада голосує за людину, яку добре знає та якій довіряє. Вибо­ри за пропорційними списками себе не виправдали».

У ході другої панельної дискусії обговорювали питання, що стосувалися міст районного значення та їхнього майбутньо­го після 1 січня 2016 року. Саме з цієї дати міста районного зна­чення втратять свої делеговані повноваження. Отже, що робити далі, щоб уникнути колапсу? На­родний депутат України Вадим Івченко наголосив: «Сьогодні ми не знаємо про подальше життя міст районного значення, сіл та селищ. Тож для їхнього порятун­ку ми подали до Верховної Ради України декілька законопроектів, які вже сьогодні підтримав голо­ва Верховної Ради. Перше – це скасування середньострокових позик із органів місцевого са­моврядування, друге – зміни до Податкового кодексу, які будуть наповнювати саме місцеві бюд­жети, і третє – зміни до Бюджет­ного кодексу». Обговорюючи пи­тання міст районного значення, Олександр Мазурчак, перший заступник виконавчого дирек­тора Асоціації міст України, за­значив, що районна ланка у цій реформі є найслабшою, яку необхідно знищити. Разом із цим вона є великою силою, яка чинить супротив, уповільнюючи тим самим процес реформи. Проблемою при впровадженні реформи є відсутність в уряді країни окремого віце-прем’єра, який би відповідав за хід реформ в Україні.

Після обговорення важливо­го для органів місцевого само­врядування питання, міський голова Тростянця Юрій Бова вніс пропозицію не тільки по­вернути статус міста обласного значення містам-райцентрам, а й з 1 січня наступного року просити надати статус міста об­ласного значення визначеним перспективним планом цент-рам громад із поверненням до їхнього бюджету 60% ПДФО, які наразі перебувають у бюджеті районних рад. «Необхідно передати ці кошти громадам для того, щоб новообрані го­лови міст районного значен­ня почали процес формування спроможної інфраструктури – купувати техніку, ремонтувати будівлі і ще багато чого іншого. І тоді вся країна, через два роки, сама прийде до того, щоб роз­почати добровільне повсюдне об’єднання».

Остання пропозиція другої панельної дискусії вимага­ла внесення змін до основно­го закону України, які дають право Президенту розпускати місцеву раду лише у випадках прояву сепаратизму і пору­шень територіальної цілісності. Одній з найактуальніших тем для представників місцевого са­моврядування була присвячена третя панельна дискусія, під час якої обговорювали стан впровад­ження реформи місцевого само­врядування та адміністративно-територіального устрою.

Костянтин Ващенко, голова Національного агентства України з питань державної служби, ку­ратор панельної дискусії заува­жив, що нині спільно із представ­ництвом Європейського Союзу Національне агентство України з питань державної служби напрацьовує стратегію реформи державного управління. Один із аспектів пов’язаний із робо­тою Кабінету Міністрів, органів виконавчої влади, в тому числі й у контексті реформи місцевого самоврядування. Олена Тер­тишна, керівник офісу реформ у Дніпропетровській області, вважає, що першочергово успіх залежить від просвітницької робо­ти, навчання і вели­кого бажання людей брати безпосередню участь в об’єднанні громад. На прикладі Дніпропетровщини Олена Анатоліївна по­казала, що можливо мирно й безболісно провести реформи, ставши на шлях ство­рення спроможних громад.

Гуідо Бельтрані, керівник швей­царського бюро співробітництва в Україні, зазначив, що європейці ак­тивно підтримують Україну на шляху ре­форм. За словами швейцарця, рефор­ма адміністративно-територіального устрою є необхідною, тож має пройти швидко. Але нашвид­куруч розробити документацію – не­достатньо. Важливо роз’яснити людям усі питання.

Темою четвертої панельної дискусії ста­ла роль громадянсь­кого суспільства у формуванні спромож­них громад. Модеру­вав дискусію експерт проекту «Місцеве самоврядування і верховенство пра­ва в Україні» Айдер Сеїтосманов.

Андрій Крупник, голова Асоціації спри­яння самоорганізації населення зазначив як мінімум три причини, чому потрібно взаємодіяти із місцевою гро­мадою: «У маленьких містах це реальніше зробити. Я пригадую досвід Кам’янця-Подільського, коли у 1999 році мер із коман­дою вирішили об’єднати свої зусилля і створити громадсь­ку організацію «Відродження Кам’янця-Подільського» і разом працювати на користь грома­ди. Взаємодія з суспільством дає можливість владі бути соціально-легітимною». Треба уміти взаємодіяти із партнера­ми в управлінні, вважає Андрій Крупник, і додає, що на його думку, реформа почалася не з того боку. «Потрібно було спо­чатку створити інструменти, ухвалити закони, яких ще немає, потім об’єднання гро­мад має пройти через закон про співробітництво. Коли починаєш разом працювати, починають виникати спільні інтереси».

Спротив населення щодо об’єднання територіальних гро­мад перш за все виникає через недостатню поінформованість, у тому числі й серед представників органів місцевого самоврядуван­ня та місцевих органів виконавчої влади. Тетяна Криштоп, заступ­ник директора з наукової робо­ти ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД», коментує реформу: «Є небезпека того, що ми знову не досягне­мо позитивного результату, але хочеться сподіватися на краще. Успіх реформи залежить від кож­ного з нас. Я була на стажуванні в США, нам розповідали, що більшість повноважень має бути на нижчих рівнях. А в нас усе на­впаки. Те ж саме стосується фор­мування місцевого бюджету».

«Яке слово найбільш асоціюється з життям у лю­дей? Виживання. Люди живуть сьогоднішнім днем. Люди не кон­струюють майбутнє, тому вони не вірять у реформи. Вони сьогодні виживають. Але хочуть почути, що буде через 5, 10 років, яка буде ситуація з бізнесом і так далі», – наголошує модератор дискусії Айдер Сеїтосманов. – «Дійсно, спочатку потрібно витратити мільярди для того, щоб люди повірили, зрозуміли своє місце в цих стратегіях, реформах, і аж потім це забезпечить успіх».

Наприкінці панельної дискусії до резолюції було запропонова­но внесення таких пропозицій: на платформі РЕГІОНЕТ ство­рити професійну дискусію і виз­начитися, яким чином треба ре­гулювати механізми демократії і участі у законотворенні; мати можливість через суд скасову­вати чи зупиняти рішення, які виникають внаслідок зловжи­вання владою голів місцевих державних адміністрацій; звер­нутися до керівників держави із заявою: витрачати кошти фон­ду регіонального розвитку ви­ключно на дороги (інші проекти – поки що відкласти). За резуль­татами конференції було ухва­лено Резолюцію, яку, як завжди, буде направлено Президентові України, Голові Верховної Ради та Прем’єр-міністру. Важливо, щоб органи державної влади не за­лишили ці пропозиції без уваги і внесли зазначені зміни до основ­них законодавчих документів, від яких залежить майбутнє та роз­виток малих міст України.