Нещодавно крапку у довготривалій судовій тяганині щодо права власності на Будинок побуту в місті Українка було поставлено рішенням Вищого господарського суду України – право власності на будівлю Будинку побуту визнано за територіальною громадою міста.
Подію погодився прокоментувати для журналістів «ДП» Сергій Михайлович Шевель, начальник юридичного відділу виконавчого комітету Української міської ради.
ДП – Як давно розпочалося судові тяжби?
С.Ш – Все розпочалося ще в далекому 2008 році. Перша спроба рейдерського захоплення міського Будинку побуту відбулася саме тоді. З того часу у нас тривали судові розгляди з цього приводу. У 2013 році відбулося загострення питання у зв’язку із тим, що незважаючи на існування свідоцтва на право власності на дану будівлю, товариство з обмеженою відповідальністю «Українка», яке протягом 10 років орендувало у міста приміщення в даній будівлі, за допомогою незаконних судових рішень та незаконних дій різних представників влади вчинило спробу викрасти у громади даний об’єкт. Знову поновилися судові провадження по даній справі, які також тривали не один рік. Були порушені і адміністративні, і кримінальні провадження. Але крапку у цій справі поставив Вищий господарський суд. Є постанова Вищого господарського суду від 21 березня 2016 року, яка залишила в силі постанову господарського суду Київської області від 25. 01. 2016 року, якою право власності на будівлю Будинку побуту визнано за територіальною громадою міста.
ДП – Тобто Будинок побуту належить місту?
С.Ш- Так, хочу вас запевнити, що з 70-х років, з моменту його побудови, і коли в 1994 році він був переданий місту, з тих пір він належить місту. На жаль, його стан бажає кращого, але це пов’язано із спробою рейдерського захоплення. Не могли вкладати туди кошти саме з цієї причини.
ДП – Які плани на майбутнє що цього будинку?
С.Ш- Ми як юристи виконали свою роботу, відстояли у судах право власності за громадою, не дали його відібрати. А далі – будуть вирішувати депутати міської ради. Гадаю, Будинок побуту далі буде розвиватися на благо підприємцям міста.
ДП – А що буде з тими підприємцями, які уже працюють та які складали угоди саме з товариством з обмеженою відповідальністю?
С.Ш- Є частина підприємців, які укладали угоди саме з рейдерами. Таким чином вони жодної копійки не сплачували до міського бюджету. Щодо цього до них також будуть пред’явлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та звільнення приміщення у примусовому порядку.
ДП – Чи мали вони інші варіанти щодо укладання угод?
С.Ш- Будівля фактично передана в оренду підприємству з обслуговування житла. Яке, у свою чергу, передає приміщення у суборенду. Саме товариство з обмеженою відповідальністю з 1999 року до 2008 орендувало приміщення так само, як і інші підприємці, в ПОЖ. Є відповідний договір – він теж зіграв свою роль як доказ того, що дана спроба захоплення – все-таки рейдерство. Так, у підприємців була можливість укладати договори з ПОЖ. Як це і було до 2008 року. А потім їх хтось переконав, і вони захотіли по-іншому.