Умовний маршрут «Амвросіївка-Солнцево» він вже вивчив на пам’ять. Сьогодні вчетверте об’їзними дорогами вирушить на своєму авто, вщент набитому продуктами, медикаментами, бронежилетами туди… – в зону небезпеки, в зону війни. Саме там, майже на кордоні з РФ, сьогодні служить 15 наших хлопців з Українки.
«Коли я приїжджаю на місце, машину обступають солдати з усіх боків, вони чекають чогось навіть не матеріального, а просто … привіту від рідних «з гражданки», – розповідає українчанин Віталій Андріянець, військовослужбовець. – Усі вони, звісно, жартують, але в очах видніється печаль. Війна змінює людей». Самого Віталія вона також змінила. Чоловік уже проходив строкову службу в прикордонвійськах, у березні цього року був мобілізований до війська. Волею випадку його направили до частини в Білій Церкві, але хлопець вирішив, що не може відсижуватись там, коли на Сході гинуть наші, тож домовившись із керівництвом, почав самостійно возити на своєму автомобілі допомогу солдатам з Українки в зону АТО. «Коли їду – більше боюся за вантаж, аніж за себе, – каже Віталій. – Не хочу, щоб він потрапив у руки сепаратистів. Їду навмисне поганими дорогами, в обхід. Дякувати Богу, проїжджав. Далі за Амвросіївку та Солнцево комбат не пускає».
Спільно з Віталієм волонтерством у місті активно займається депутат УМР Олена Славна: «Спочатку ми надсилали по 5 грн. смс-ми, перераховували гроші на «Крила Фенікса», а потім одні з волонтерів нам сказали, що є хлопці з Українки, яких забрали в зону бойових дій. Тож ми вирішили допомагати їм. У військкоматі дізналися їх прізвища, імена, номери телефонів тощо. Майже всі вони служать у 72-ій бригаді». Головна проблема зараз там – це каски. Ті, що видали солдатам – застарілі і не захищають у повній мірі. В Україні необхідних касок немає, а якщо є, то коштують вони майже три тисячі гривень. «Звідси виникає необхідність збору не лише речей та продуктів, а й грошей, – продовжує Олена Артемівна. – А солдатам потрібні ще й кровозупинні препарати, тепловізори, приціли, захисні окуляри, рукавиці, чоботи тощо. Я вдячна тим, хто розуміє, що Україна – це наша Батьківщина і що її потрібно захищати. Ми, живучи тут, у тилу, в гарних умовах, повинні об’єднатися та не лишити наодинці тих, чиїх дітей відправили на фронт». Гроші та речі можна приносити до пункту збору в місті – пр. Дніпровський, 23, магазин «Естет», який працює з 9.00 до 20.00.
Минулого разу, за словами Олени Славної, було зібрано 15 тисяч грн., не враховуючи речей, які принесли люди. «Ми повинні розуміти, що це не одноразова акція, – додала пані Олена. – На жаль, ніхто не знає, коли закінчиться ця війна». І Олена, і Віталій підтримують зв’язок із кожним нашим військовим, дізнаються в них про стан справ та про те, що наразі їм необхідно з речей та засобів захисту.
Сьогодні Віталій, зібравши всю допомогу не лише з Українки, а й з Фастова, Білої Церкви та інших населених пунктів, знову вирушає в дорогу – небезпечну та страхітливу – до наших хлопців, яких доля покликала на війну… Не будьте осторонь і ви, допоможіть їм повернутися додому живими та неушкодженими.
