20 питань і багато емоцій

Чи відновлять роботу місько­го відділення поліції в м. Укра­їнка? Як Українка допомагає містам, що постраждали у ході проведення антитерористичної операції? Ці та інші питання розглядали 10 червня на 11 се­сії Української міської ради VII скликання.

Відразу хочеться відмітити, що 20 питань порядку денного роз­глянули за кілька годин засідан­ня, не наближаючись до минулих рекордів – 5 та 7 годин. Проте засмучує той факт, що культура поведінки та спілкування один з одним місцевих народних обран­ців досі лишає бажати кращого. Неприємно спостерігати, як де­путати, не стримуючись у висло­вах, виливають негатив один на одного… Проте, незважаючи на емоції, роботу сесії можна назвати результативною.

Про відділення поліції

Одне із найактуальніших питань, що розглядали, стосу­валося відновлення роботи від­ділення поліції у нашому міс­ті. Констатуємо кілька фактів. Перший: у місті зростає злочин­ність, криміногенна ситуація по­мітно погіршується (квартирні пограбування, наркоторгівля… і ще перелічувати й перелічува­ти). Факт другий: чисельність жителів Українки та села Плюти збільшилась і вже досягає 20 тис. У зв’язку з вище переліченим на сесії 10 червня було прийнято рішення клопотати до Міністер­ства внутрішніх справ України, Національної поліції України та Головного управління Наці­ональної поліції України в Ки­ївській області про відновлення роботи міського відділення по­ліції.

Про рятувальну станцію

Також депутати підтримали рішення направити клопотання до Київської обласної ради щодо передачі у комунальну власність територіальної громади міста ря­тувальну станцію. Рятувальна станція в м. Українка. є структур­ним підрозділом КРВС «Київська обласна служба порятунку» і досі перебувала у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Про звіт контрольної комісії

На порядку денному в тому числі був звіт тимчасової контр­ольної комісії з вивчення питання використання земельної ділян­ки на перетині вулиць Юності та просп. Дніпровського (в народі це місце називають «яма, де дуби»).

За весь час свого функціону­вання тимчасова контрольна ко­місія під головуванням депутата Валерія Ніколаєнка показала сум­нівні результати роботи.

Валерій Миколайович підго­тував звіт, а члени робочої групи – власні, які по факту суперечили звіту голови. Як результат: звіт тимчасової контрольної комісії не затвердили, рішення не при­йнято. Постає питання: навіщо ж тоді створювати такі недієві та не­результативні комісії?

Про допомогу Світлодарську

Враховуючи становище на те­риторії Луганської та Донецької областей, обумовлене проведен­ням антитерористичної опера­ції, та безпосередньо масштаби руйнування міста Світлодарськ, Українська міська рада вирішила надати м. Світлодарськ Донецької області фінансову допомогу в роз­мірі 200 тис. грн. Депутати прого­лосували одноголосно.

Про звернення-скаргу меш­канців вул. Будівельників, 11

А найбільше емоцій та неодноз­начних висловлювань викликав розгляд скарги мешканців бу­динку по вул. Будівельників, 11. Тут у напівпідвальному примі­щенні розташована кав’ярня, що належить депутату УМР Олені Тепловій; робота закладу, а саме – розміщення на вулиці столи­ків кафе, створює незручності для власників квартир на пер­ших поверхах – про це йшлося у колективній заяві, яку подали незадоволені мешканці на роз­гляд міської ради. Зі свого боку власниця кав’ярні, не прихову­ючи емоцій, порекомендувала тим, хто потребує тиші і спокою, шукати їх на місцевому кладо­вищі… Депутати заслухали по­зиції обох сторін та вирішили довивчити питання на депутат­ських комісіях і перенести його розгляд до наступної сесії. А до винесення остаточного рішен­ня Олену Теплову попросили не розгортати підприємницьку ді­яльність на прибудинковій тери­торії, тим більше що на це у неї немає офіційних дозволів.

КОМЕНТАРІ

Одним із найбільш резонанс­них питань, що заслуховували на останньому засіданні сесії міської ради, був розгляд скар­ги мешканців будинку по вулиці Будівельників, 11. Журналісти «ДП» вирішили звернутися за коментарями до обох сторін – учасників конфлікту, та спро­бувати з’ясувати, що стало його причиною.

Олена Теплова, приватний підприємець, депутат УМР:

– Кав’ярня відкрилася у верес­ні минулого року, ще до того, як я стала депутатом. Ми знайшли це приміщення, відремонтува­ли його та працюємо тут удвох з чоловіком. Вдень нашими відвід­увачами є переважно мами з ма­ленькими дітьми, яким не надто зручно з колясками спускатися по сходах, тож ми вирішили поста­вити два столики під парасоль­ками на вулиці, аби відвідувачам було зручніше. Ми не маємо пла­нів побудувати якусь стаціонарну конструкцію; а про те, що, аби виставити столики на вулиці, по­трібно отримати окремий дозвіл, ми не знали.

Початком конфлікту можна вважати появу у кав’ярні якоїсь жінки, яка почала вимагати до­кументи і погрожувати нам. До речі, офіційно до книги скарг та пропозицій ніяких зауважень вона не вносила. І те, що зібрано підписи під скаргою на нас, яку подали до міськради, було цілко­витим «сюрпризом»… Проте є й інші люди – які задоволені робо­тою закладу, які стали на наш бік і теж зібрали підписи – тільки вже у нашу підтримку.

У травні ми звернулися з за­явою до виконкому надати дозвіл на розміщення надворі столиків кав’ярні. На травневий викон­ком це питання не потрапило, і ми сподіваємося, що його роз­глянуть на засіданні виконкому у червні. Стосовно звинувачення у тому, що відвідувачі кафе палять біля закладу і дим потрапляє до вікон, ситуація складається пара­доксальна: аби наші столики сто­яли вгорі, ми б слідкували за тим, аби відвідувачі не палили; проте оскільки зараз столиків там ми не маємо, за прибудинкову тери­торію і за те, чи хтось там палить, ми не несемо відповідальності.

Світлана Плюта, мешканка будинку по вул. Будівельників, 11:

– Мои окна выходят на сторо­ну кафе. Конфликт с владельцами кафе у нас тянется еще с осени прошлого года. Неудобства мы начали ощущать, когда хозяева за­ведения вынесли столики на ули­цу. Это громкие разговоры, куре­ние (сначала столики выносились с пепельницами; правда, на мое замечание пепельницы убрали, но курение продолжалось). На мои вопросы, есть ли у него раз­решение на вынос столиков, вра­зумительного ответа от Романа Николаевича – одного из хозяев кафе, я не получила. Кроме того, детские утренники проводятся прямо под окнами и балкона­ми – это небезопасно для детей. Поэтому я обратилась к Ирине Викторовне, как к старшей по подъезду. Она организовала сбор подписей жильцов дома, которые не согласны с выносом столиков.

Роман Николаевич под другим заявлением собрал подписи жиль­цов соседних домов, и жильцов 5-6 подъездов, что они поддержи­вают вынос столиков, и объяснил это тем, что все делается для его посетителей – для беременных и для мам с колясками, инвалидов. Хотя предложенный вариант – обустроить пандус, остался без внимания.

Ірина Косянчук, старша по під’їзду:

– Я живу в этом доме 6 лет, и 5 из них являюсь старшей по подъезду. Поэтому жильцы со своими проблемами обраща­ются ко мне. И когда ко мне обратилась жительница дома Светлана, я захотела помочь ра­зобраться в ситуации. Это кафе мы все приветствовали, когда оно появилось – я сама неодно­кратно бывала там. Но в разгар прошлого лета возле кафе по­явились столики. Я решила опро­сить жильцов, чьи окна выходят в сторону кафе: в результате 11 квартир тоже выразили свое не­удовольствие такой ситуацией. Там появилось наше обращение в горсовет. Вопрос был рассмо­трен в течении месяца, и мы по­лучили официальный ответ, где было сказано, что поскольку нет официального разрешения вынос столиков, они должны быть не­медленно убраны. Мы, получив такой ответ, решили, что вопрос исчерпан – есть закон, есть ответ, и мы живем в правовом государ­стве.

Прошли выборы; одна из хо­зяек этого кафе – Елена Теплова стала депутатом. И столики с на­ступлением весны этого года по­явились в еще большем количе­стве, как и огромные рекламные зонтики. Да, предприниматели создают условия для того, чтобы под кафе собирались посетители, но они забывают о том, что над кафе живут люди. Они должны бы обсудить с жильцами эту ситу­ацию и достичь какого-то комп­ромисса. Но компромисс не по­лучился, было хамство, поэтому появилось второе обращение. Мы уже не собирали прошлых 11 подписей – на этот раз подписа­лись 6 человек. Ми просили пере­смотреть решение о предоставле­нии разрешения о деятельности этого заведения. Здесь ни сло­ва не сказано о закрытии кафе! Мы не против кафе и не против предпринимательства, но пусть кафе функционирует в строго в переделах арендованной площа­ди, а не под окнами жильцов. В итоге при обсуждении на сессии мы услышали в свой адрес мно­го «удивительных» вещей – если жильцы хотят жить в покое и ти­шине, они должны искать покой на кладбище… Человек, которо­го избрали защищать интересы людей, когда были затронуты его бизнесовые интересы, предложил своим избирателям переехать на кладбище… Хотя в этой ситуа­ции можно найти мирное реше­ние: вокруг наших домов много незадействованных площадей, не находящихся под окнами – поче­му бы не оборудовать место под столики там?