Українська громада у скорботі: трагічно загинув наш земляк, 31-річний альпініст-рятівник Олександр Питайчук.
Життя Олександра було про світло. Про тиху людяність, щиру усмішку, добрі очі й відвагу. Він був із тих, хто йшов у дим, темряву, холод і небезпеку. Його серце билося в ритмі служіння — людям, Україні, життю.
25 січня стало фатальним днем. Під час виконання аварійно-рятувальних робіт на одному з об’єктів енергетики Олександр загинув, зірвавшись із висоти.
У Олександра залишилися найдорожчі — рідні, дружина та маленька донечка. Дитина, для якої тато назавжди залишиться теплом, що не згасає навіть у найтемніші часи.
Пресслужба ДСНС України опублікувала слова, які болять і водночас нагадують правду:
«Наразі за кожним увімкненим у квартирі світильником стоїть праця таких, як Олександр. Праця в диму, на висоті, у повітрі та під водою, під загрозою повторних атак, на межі людських можливостей».
Сьогодні ми особливо гостро розуміємо: світло й тепло в наших домівках — це не просто комфорт. Це щоденна боротьба. Це руки рятувальників, які тримаються за життя там, де його легко втратити. Це люди, які рятують інших ціною власної безпеки.
Українська громада проводжатиме Олександра в останню путь як справжнього Героя. Він, як і наші воїни, стояв на захисті країни — хоч і не зі зброєю, але з мужністю, професіоналізмом і вірністю своєму обов’язку, приборкуючи наслідки того, що принесла на нашу землю російська нечисть.
Попередньо, вічний спочинок наш Герой знайде на Алеї Слави в селі Трипілля. Після узгодження з рідними точну дату та час прощання повідомимо додатково.
Схиляємо голови в скорботі.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким, друзям, побратимам Олександра. Його ім’я залишиться у пам’яті громади як символ честі, відваги й людяності.
Як нагадування, що справжні Герої часто живуть поруч — тихо, скромно, але світять сильніше за будь-які лампи.
Світла пам’ять.
Вічна слава Герою.
Фото: Edward Matthews / Instagram