Чорнобильська катастрофа – найтяжча за всю історію людства техногенна аварія, внаслідок якої постраждало 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів України, Білорусі та Росії, з них в Україні – 2218 селищ та міст із населенням понад 2,4 мільйона людей. 160 тисячам людей із 170 населених пунктів довелося покинути рідні оселі. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію як за кількістю загиблих і потерпілих так і за економічними збитками.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року час для нас перестав бути мирним. О 1 годині 23 хвилини (на 40 секунді – перший, а слідом за ним і другий) пролунали вибухи на Чорнобильській АЕС, що зруйнували атомний реактор четвертого енергоблоку, у якому було 200 тонн урану (прийде час і люди дізнаються, чому пролунало саме два вибухи). А поряд видавали струм, працюючи в звичному режимі, ще три атомні реактори. Це іще 600 тон та плюс відпрацьоване ядерне паливо, яке сильніше за уран. І не дай Бог ці понад 2000 тон вибухнули б…
Що було б із планетою Земля??? Бог врятував.
Я хотів нагадати про тих, хто свідомо, не думаючи про гроші, пільги, пенсії, йшов на смерть – йшов захищати нас. Весь світ тоді дивився на нас – справимося ми чин і, закриємо реактор чи ні? ЗАКРИЛИ!!! СПРАВИЛИСЯ – 14 грудня – і цей день став «Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Влада зрозуміла, що сталося і що могло статися, надто пізно. Безпрецедентний подвиг ліквідаторів вразив увесь цивілізований світ. Згодом для чорнобильців у 1991 році прийняли закон, за яким передбачалась низка пільг. На жаль, на практиці справи інші. Із грошових «чорнобильських» доплат сьогодні реально існує тільки одна – так звані гроші «на харчування» (у народі кажуть «гробові»). Безкоштовне медичне обслуговування для «чорнобильців» уже давно не існує і, на жаль, безплатно потрібних ліків не дають. А «букет» хвороб у колишніх ліквідаторів зазвичай великий – онкологічні хвороби, розсіяний склероз, сердечні хвороби та багато інших.
Прикро про це говорити, але подвиг ліквідаторів якось потихеньку забувається, відштовхується на задній план. Для годиться раз на рік пом’януть та покладуть десь вінок.
Ті, кого ми звемо сьогодні «чорнобильцями», свій обов’язок перед державою виконали гідно та сповна. Хочеться, аби пригадували про них не раз у рік, і не від нагоди до нагоди, а щоб удячність і пошана до цих людей набули реального втілення в якісному покращенні умов їхнього сьогоднішнього життя.
Ліквідатори Чорнобильської катастрофи – це не тільки ті, що були під або зверху реактора – це мільйони людей, які були задіяні у цьому процесі приборкання некерованого «мирного атому», і не лише в Радянському Союзі, а й у всьому світі. Всі чітко усвідомлювали – може загинути усе живе на планеті.
На сьогодні багато ліквідаторів перейшли у інший світ (світла їм пам’ять), а ті, хто іще живуть по Волі Божій, – хворіють, і не однією хворобою – у них цілий букет різних захворювань!!!. Багатьох прикувала хвороба до ліжка.
Не забуваймо, дякуючи кому ми сьогодні живемо! Своєю смертю і здоров’ям вони дали нам можливість жити. А ми заборгували їм не тільки коштами, а й увагою. На Обухівщині проживає нині більше двох тисяч ліквідаторів аварії на ЧАЕС, із них 663 – інваліди. Не забуваймо! У світі ще дуже багато атомних реакторів і «мирного атому»! Не будьте байдужі!
Слава і шана ліквідаторам!!!
Слава Україні!
Героям слава!
Володимир Романчук,
Голова ГО « Спілка інвалідів Чорнобиля»