Про День Українки, опалювальний сезон, об’єднання громад, парк на
набережній Дніпра, місцеві вибори та
інші важливі речі – розповів ДП міський
голова Павло Козирєв.
ФЕСТИВАЛЬ «СИМФОНІЯ НА
ВОДІ» БУДЕ ЩОРІЧНИМ!
– Громада відзначила свою 48-му
річницю. Українка стала майданчиком
для першого фестивалю «Симфонія на
воді». В урочистій ході від Ледачої Вежі,
навіть не зважаючи на дощ, взяли участь
дуже багато людей, усі в захваті від концерту… Чи вдалося виконати запланова-
не? З якими труднощами зіткнулися під
час організації та проведення Дня міста?
Чи отримає перший в Україні фестиваль
«Симфонія на воді» прописку в нашому
місті?
– Виконали все! І навіть перевикона-
ли! Уявляєте, якщо б до того піднесення
людей, до того захоплення концертом додалася ще чудова погода! І це єдине, що
від нас не залежало. Перший раз нас «на-
мочило» під час Дня міста, шкода, що саме
цього року. Справа в тому, що з міркувань
безпеки не можна на баржі монтувати
сцену з дахом, оскільки великий парус
здатен перекинути її разом зі сценою. До
того ж інструментами, на яких виконують
симфонічну музику, не можна користува-
тися під дощем. Отож, ми були змушені
перенести дійство у палац культури «Енергетик». Ви знаєте, це було навіть тепліше – і
Об’єднання громад: якщо все робити з розумом,
люди відчують покращення якості життя!
в прямому, і в переносному сенсі!
Отже, ми підготували День міста і майданчик для «Симфонії на воді», виконавши
все заплановане. Та ще й перевиконали, за
дві години розгорнувши фактично альтенативний захід! Честь і хвала маленькій
команді ПК «Енергетик», персонально ди-
ректору – за те, що зробили неможливе!
Честь і хвала Громаді, що, незважаючи на
дощ, вийшла на ходу!
Чи пропишеться фестиваль «Симфонія
на воді» в Українці? Ми це ініціювали,
жителі міста недвозначно підтримали, театру оперети у нас сподобалось… Все йде
до того, що фестиваль стане щорічним.
Щоб тільки був мир в країні та працювала економіка. Якщо вже про це – вважаю
церемонію нагородження наших бійців
АТО найбільш важливою подією в рамках Дня міста. І, якщо брати в цілому два
дні, – це був для мене найбільш вражаючий
момент. Я дуже радий, що на моє запрошення відгукнувся Михайло Коваль. Я бачив, наскільки приємно і почесно хлопцям
і їхнім рідним отримувати нагороду з рук
бойового генерала!
НАПЕРЕДОДНІ ОПАЛЮВАЛЬНОГО
СЕЗОНУ
– Від свята до повсякдення. Зараз
Українка – напередодні опалювального сезону. Відомо про лист «Центренерго», в яко-
му повідомляється, що Трипільська ТЕС не
гарантує взимку безперебійність опалення
в місті та пропонується муніципалітету
самотужки вирішувати цю проблему. Як
Ви це прокоментуєте?
– У цього питання дві складових.
Об’єктивна та не дуже. Проблема надійності
теплопостачання містечок енергетиків (таких в Україні 21) гостро постала декілька
років тому після аварії і, як наслідок, зупинки Вуглегірської ТЕС. Ми звернулись тоді до
керівництва Мінпаливенерго, «Центренерго», Трипільської ТЕС з пропозицією негай-
но розпочати спорудження альтернативних
джерел теплозабезпечення житла на випадок зупинки станцій. Не отримали навіть
відповідей!
Отже, тепер маємо проблему. Через перебої з постачанням вугілля та
можливістю чергової «газової війни» маємо
загрозу зупинки теплопостачання взимку.
Це – біда! І що робить підприємство «Центренерго» з річним оборотом близько 20 млрд
грн? Можливо, негайно починає споруджувати водогрійну котельню вартістю декілька
мільйонів гривень, щоб забезпечити теплопостачання в місті, де живе майже весь пер-
сонал? Ні! Воно каже муніципалітету: «Це
ваші проблеми!».
Я впевнений, що це найбільша загроза
для нас і, безумовно, ми впораємось з нею.
З залученням не тільки міських грошей,
а й коштів різних програм міжнародної
технічної допомоги. І точно не за рахунок
так званих «екологічних» грошей. По-перше,
витрачати їх на будівництво котелень заборонено законодавством.
По-друге, вважаю, що це несправедливо по відношенню до громади. Справа в тому, що ці гроші станція сплачує як компенсацію за забруднення і їх не правильно витрачати на вирішення виробничих проблем потужного підприємства. Ми бережемо та акумулюємо ці гроші. Як відомо, ми збираємось втілити два важливих для нашого майбутнього проекти. Перший – реконструкція каналізаційних очисних споруд. Через свій вік, через те, що з 60-х років радикально змінився хімічний склад каналізаційних стоків, вони вже не справляються. Другий – завод з переробки сміття. «Сміттєва проблема» нікуди не зникла, полігон в Підгірцях, куди ми вивозимо сміття, постійно балансує на грані закриття. Є загроза, що місто, яке продукує понад 25 тисяч тон сміття на рік, залишиться з ним сам на сам.
ПРО ІНФРАСТРУКТУРУ МІСТА І НЕПРОСТІ СТОСУНКИ…
– Наступне питання – дуже гостре, воно часто лунало на засіданнях сесії міськради. І не тільки там. Критий м’ясо-молочний павільйон, недобудований ФОК, і як німий докір – басейн-фонтан за ПК «Енергетик»… Продовжувати? Що можете сказати з цього приводу?
– Ви знаєте, ми часто чуємо, що місто і станція нерозривно пов’язані. І це правда! Та хоч і на прикладі теплопостачання. Зазвичай у цього твердження позитивний контекст. Але в нашій спільній історії насправді є багато моментів, за які Трипільській ТЕС було б варто вибачитись перед громадою. І я маю на увазі навіть не те колосальне забруднення від переповнених золовідвалів чи чорний дим з труби (за ці очевидні речі ніхто навіть не думав вибачатись)- нехай хоч якось димить, аби тепло було в квартирах.
Колись вся інфраструктура міста, та що там казати – все місто належало Станції. Якщо б її передали громаді, ми б уникнули багатьох проблем. Та коли до цього, за нашим наполяганням, дійшла справа – передали багатоповерхові будинки. Трохи згодом дивом, за допомоги тодішнього прем’єра Ю. Тимошенко, вдалося вигризти, (іншого слова не підберу – шалений був спротив) палац культури та спорткомплекс. Де решта? Все в приватних руках! «Пішов» і критий ринок разом із всією торговельною мережею, і танцмайОб’
єднання громад: якщо все робити з розумом,
люди відчують покращення якості життя!
данчик (сумнозвісне «Растафарі»), клуб «Будівельник» (тепер молитовний дім)… Декілька років тому продали навіть недобудований ФОК! А ми ж благали: передайте громад і- добудуємо. Та навіть ті два гектари лісу біля Стугни, що попросила Трипільська ТЕС виділити для будівництва житлового будинку своїм черговикам, врешті виявились забудованими комерційним житлом.
ЗАБУДОВА НА СТУГНІ: ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ
– Продовжуючи тему забудови на правому березі Стугни. Як вважаєте, коли варто проводити громадські слухання – до чи після виборів?
– Все дуже просто і логічно насправді. Здоровий глузд підказує – потрібно виключити політичну складову. Виходить – після виборів. Тим більше, після виборів до ради прийдуть депутати з оновленим кредитом довіри. В цьому випадку легітимність їх рішень не буде піддаватись сумнівам з боку активістів та представників громадськості.
В цих же рамках працюють такі проекти, як «Громадський бюджет» та «Громадська ініціатива». Дуже важливо знати справжню думку громадськості, а не її самопроголошених представників, що «захищаючи інтереси громади» часто-густо тихесенько вирішують власні питання та створюють трампліни для власної політичної кар’єри. Впевнений, що необхідно наші ключові питання вирішувати саме з депутатами вже нового скликання. Перед ними буде стояти надзвичайно складне і важке завдання: за два роки пройти процедури Об’єднання громад.
Зараз ми ініціюємо початок процедури, розуміючи, що нам доведеться працювати з оновленим складом сільських голів та депутатів. З цим пов’язаний величезний обсяг роботи. Спочатку потрібно зібрати інформацію та статистику про поточний стан справ, фінансовий стан кожної громади, з якою будемо об’єднуватись. Обсяг податків на всіх рівнях, кількість і стан об’єктів, що належать громадам, скільки дітей в садочках та школах, як вивозиться та утилізується сміття (якщо це роблять), стан доріг, приміщень сільрад, в яких повинні бути відкриті сервіс-центри, що наблизять послуги до мешканців. Це все потрібно узагальнити, проаналізувати та прийняти управлінські рішення. І бажано – до об’єднання. Українка як потужний адміністративний центр майбутньої громади повинна заздалегідь готувати та посилювати, наприклад, комунальні служби. Якщо ми спробуємо обслуговувати цими ж людьми і технікою значно більшу територію та кількість жителів, це може спровокувати комунальний колапс в самій Українці. І це тільки один з прикладів. А ще є садочки, школи, які потребують уважного дослідження та системних підходів до вирішення проблем, пов’язаних з ними. В якому вони стані? Подивимось на об’єкти, які утримує і якими управляє район в нашому місті. Це – лікарня, школи, школа мистецтв. Стан саме цих об’єктів, як і якість їх послуг викликають найбільше нарікань. Разом з об’єднанням громад ці об’єкти стануть міськими і проблеми, пов’язані з ними почнуть вирішуватись.
В 2003 році ми приймали житло від Трипільської ТЕС. Багато хто казав: не впораються! Але не думаю, що зараз знайдеться хтось, хто сказав би, що стан будинків погіршився. Навпаки! Утримання, послуги, стан – все стало краще, хоча не можна навіть і близько порівняти можливості міського бюджету і великої електростанції. За все це ми щиро дякуємо комунальним службам міста. Так повинно бути і з об’єднанням громад! Якщо все робити правильно і з розумом, кваліфікованою і досвідченою командою – люди відчують покращення якості життя!
ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАД
– Що Ви очікуєте від об’єднання громад? Як Ви його бачите?
– Думаю, в першу чергу, це нові можливості. Зараз в юрисдикції мерії тільки 6% території Української міської ради. Решта 94% з 1 січня 2002 року ніякого відношення до самоврядування не має. Саме з цим я пов’язую розбазарювання земель навколо Українки та відсутність там будь- якого розвитку. З об’єднанням громад прийде повсюдність самоврядування, можливість новій громаді по-справжньому управляти своєю територією! І ми, об’єднавшись з сусідами, станемо однією з найбільш перспективних в країні громад, особливо з точки зору розвитку туризму.
– Скажіть, якщо відбудеться об’єднання громад, чи збереже Українка свій герб, гімн, прапор та, головне, наш девіз «В громаді, як в родині», який вже став брендом!?
– Несподіваний ракурс об’єднання! З нами об’єднаються шість громад, всі зі своїми атрибутами. Не кожна, можливо, має повний комплект, як Українка, але ж… Думаю, саме такі питання необхідно виносити на широке обговорення громадськості при об’єднанні.
Чомусь здається, що наш девіз буде підтриманий всіма – такий вже потужний в нього зміст! Щодо решти – є над чим думати. І помилкою буде, користуючись нашою потужністю, нав’язувати своє. Це буде не коректно по відношенню до інших громад. Люди цього не люблять! Так, перед мером вимальовується нелегке завдання…
– Ще трохи на тему територіальної реформи. Ми знаємо, що Ви безпосередньо брали участь у її розробці. А якою Ви її бачите на практиці?
– Колись, у наших батьків була унікальна можливість побудувати місто для себе і залишитись в ньому жити. У нас теж є унікальна можливість – створити нову громаду, в якій будуть жити наші діти та внуки.
Щодо практики, я можу впевнено сказати – її немає в Україні ні в кого. Цього ніхто не робив. Теорія є, практики – немає!
ПАРК НА НАБЕРЕЖНІЙ ДНІПРА
– Повернемось трохи назад. В місті обговорюється забудова і влаштування паркової зони в районі Стугни. Оголошено про конкурс пропозицій щодо влаштування парку на набережній Дніпра. Який варіант підтримуєте Ви? І чи вважаєте Ви за доцільне «тягнути» відразу два проекти, чи зупинитись на чомусь одному?
– Це зовсім різні місця і ситуації. Якщо біля Стугни існує природній парк і його потрібно просто зберегти, то на набережній існують проблеми. Це і деградація ґрунтів та рослин, і відсутність поливу тощо. Національний ботанічний сад Академії наук України провів детальне дослідження поточного стану справ та напрацював рекомендації, створив Програму. І це не тільки полив і озеленення, а й комплекс робіт з благоустрою і освітлення. Цю Програму ми подали на експертизу в управління екології, де нам підтвердили, що влаштування парку є природоохоронним заходом і його можна робити за «екологічні» кошти.
Я запропонував перед замовленням проектно-кошторисної документації зібрати пропозиції щодо зонування та облаштування – у вигляді конкурсу. До нього будуть залучені як звичайні жителі, так і професійні установи. Разом з благодійним фондом «Допомога» ми знайдемо гроші для призового фонду.
Мене здивувало, що такий абсолютно позитивний проект викликав надзвичайно агресивний спротив деяких активістів. Вони, схоже, не розуміють, що інколи треба зупинятись у своїй битві проти мерії, бо можна влучити по власних інтересах. Це ж проект для ВСІХ і у ньому зацікавлені ВСІ. У всякому випадку, я впевнений, що справі влаштування парку на набережній Дніпра буде забезпечена загальноміська підтримка. А якщо хто і буде проти – так це та сама жалюгідна купка людей, яку ми побачили під час Віче у березні 2014, ті, хто проти всього, що робить наша команда.
ПРО МІСЦЕВІ ВИБОРИ
– Так, тепер про найбільш актуальне – місцеві вибори. Чи будете балотуватись на міського голову? Від якої партії? Яку базу використовуватимуть опоненти в конкурентній риториці?
– Я думаю, Ви чули – всі роки я казав, що для мене існує тільки одна партія – Партія Мешканців Міста. Шкода, що відомі партії бояться випустити з рук солодку владу, бояться не тільки мажоритарних виборів, які найбільш притаманні невеликим містам. Вони не дозволяють брати участь у виборах місцевим партіям – тільки загальнонаціональним! Я б із задоволенням йшов на вибори від Партії Мешканців Міста з дуже простою програмою. Нам все одно, хто Президент, куди йдемо – ми хочемо відремонтованих доріг, гарних тротуарів, чистої води, незабрудненого повітря, нормального обслуговування в лікарні… І це була б найчесніша передвиборча кампанія – від найдостойнішої партії в країні! Поки ж – буду самовисуванцем. Це – відповідь на першу частину.
На другу частину питання така ж проста відповідь. База наших опонентів – паразитувати на діях і роботі нашої команди. Взагалі, я думаю, що страшний сон нашої опозиції – це коли я не пішов би на вибори. Раптом з під них висмикнули б цю базу і кинулось в очі, що немає нічого про ВЛАСНІ пропозиції, ВЛАСНІ досягнення. Легко казати, що хтось робить не так. Набагато складніше запропонувати щось розумне, а головне – самому зробити. Але у нас мудра громада, люди це все бачать і розуміють. Сподіваюсь, що не повториться сумна історія виборів 2006 року. Тоді, завдяки партійним виборам, до ради пролізли мешканці інших областей і навіть двоє людей з кримінальним «досьє». Мені, навіть отримавши високу підтримку мешканців, було надзвичайно важко працювати з цією залежною від партійних вказівок радою. А в цих умовах, думаю, це буде неможливо!
Ось і зараз, користуючись відомими партійними брендами, на вибори полізли різні пройдисвіти. Друзі, дивіться не на назву партії, а на прізвище людини! Голосуйте за людей, за тих, кого знаєте, до кого маєте довіру! Давайте доведемо – на виборах перемагають партії, що висувають достойних, а не ті, що витрачають багато грошей на рекламу!
В громаді, як в родині!
