Зараз на радіо і телебаченні раз у раз з’являються повідомлення про спалахи різних епідемій: у Демократичній Республіці Конго, Уганді в чергове лютує лихоманка Ебола, у південній частині Африки – епідемія СНІДу й туберкульозу загрожує відразу кільком країнам, влада Бразилії нарешті визнала, що поширення смертельно небезпечної лихоманки Денге прийняло масштаби епідемії.
На сьогодні фіксують найтяжчу за весь період спостережень за цією хворобою епідемію в Західній Африці (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія). Станом на 9 серпня 2014 року з початку березня 2014 р. зареєстровано вже 1848 випадків хвороби, зокрема 1013 смертей, і епідемія поки що не має тенденції до вщухання. США сповістили, що двоє жителів країни заразилися на гарячку Ебола при наданні волонтерської лікарської допомоги місцевим хворим у Ліберії. Хворі громадяни США вже доставлені літаком для лікування в медичні заклади Центру з контролю за інфекційними хворобами в Атланті, штат Джорджія, з усіма епідеміологічними пересторогами. Один із доставлених отримує експериментальні ліки, які до цього не пройшли ще повноцінні клінічні тести. Іспанія репатріювала для лікування іспанського священика — першого європейця, що заразився вірусом Ебола (прим. редактора: він також помер у лікарні).
Історичні дані. У 1976 р. на півдні Судану й у Північному Заїрі спалахнула епідемія геморагічної гарячки з дуже високою летальністю: у Судані занедужало близько 300 осіб, померло 151, у Заїрі занедужало 237, з яких померло 211. Вірус був виділений у місцевості біля ріки Ебола в Заїрі, звідси назва – вірус і гарячка Ебола.
За медичною термінологією, гарячка Ебола – гостра вірусна високо контагіозна природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів із розвитком геморагічного синдрому. Вона входить у перелік тих хвороб, які чинять серйозний вплив на здоров’я населення та можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах. Лихоманка увійшла до переліку подій, які можуть створити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я у світі.
За інформацією ВООЗ, вірус Ебола передається людям від диких тварин і поширюється від людини до людини. Природним господарем вірусу вважаються плодоїдні кажани .
Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованої людини. Гарячка не поширюється трансмісивно (через укуси комах), а також через їжу й воду.
Прояви хвороби можуть з’явитися з 2 по 21 день після потрапляння збудника до організму, найчастіше – на 8-10 день.
Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39 °C тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, біль у суглобах, м’язах. Дещо пізніше з’являється сухий кашель, сухість і першіння в горлі, колючий біль у грудній клітці. На 2-3-й день хвороби з’являється біль у животі, нудота, пронос, у результаті чого можливий розвиток зневоднення. В окремих випадках може з’являтися плямисто-папульозний висип на 4-5-й день хвороби — спочатку на обличчі, потім на шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби, супроводжується лущенням шкіри, яке також є на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого — гіперемія кон’юнктиви, глибоко запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість.
Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко уражається ЦНС, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-му тижні.
Найбільшою небезпекою хвороби Ебола є те, що немає специфічних засобів профілактики та лікування вірусу. Тобто головне завдання лікарів – своєчасно виявити та ізолювати людину.
Постраждалому надають симптоматичну або патогенетичну терапію. Залежно від того, які системи та органи уражає вірус, призначається лікування, щоб компенсувати їх роботу. Лікують не сам вірус, а наслідки його діяльності в організмі.
Попри застереження Міністерства закордонних справ України не подорожувати в держави Західної Африки, ймовірно, знайдуться українці, які проведуть свою відпустку чи з якихось інших причин побувають на цьому континенті. Цим відчайдухам епідеміологи рекомендують уникати місць масового скупчення людей та контакту із людьми, які мають ознаки лихоманки (підвищена температура тіла, сльозотеча, кашель). Епідеміологи наголошують: якщо ви побували в державі, де були зафіксовані випадки зараження гарячкою Ебола, навіть при прояві одного із симптомів цієї хвороби, відразу звертайтеся до спеціаліста!!!
Крім того, в Африці є небезпека підхопити не лише лихоманку Ебола, але малярію та інші небезпечні захворювання. Тому людям, які відчувають, що мають не надто сильний імунітет, варто вибрати для відвідування країну, лояльнішу до здоров’я, аніж Африка.
Лікар-інфекціоніст Української центральної районної лікарні Володимир Чернюшок