Хвилинку вашої доброти… можна?

Міжнародний день інвалідів, звичайно, не можна називати святковим. Проте це день, коли ми повинні згадати, що поряд з нами живуть люди, які потре­бують нашої уваги і підтримки. У кожного – своя історія і доля – хтось із самого народження прикутий до інвалідного візка, а хтось жив звичайним життям, яке одного разу його «злама­ло»…

Говорять, що Бог допомагає руками людей. У тому, що це дій­сно так, дають змогу пересвідчу­ватись співробітники міськра­йонної організації Червоного Хреста. Щодня вони надають до­помогу сотням знедолених – ді­тям сиротам, інвалідам різних категорій, переселенцям, хворим на туберкульоз тощо.

З нагоди Міжнародного дня інвалідів представники місь­крайонної організації відвідали людей із обмеженими можли­востями в Українці, яких на їх­ньому обліку у нашому місті на цей час понад 16, та вручили їм подарунки: жінкам – постільна білизна та засоби гігієни, чо­ловікам – тепле зимове взуття. Проте, опікуватися інвалідами працівники Червоного Хреста приїздять до Українки не тільки на свята та особливі дати – дехто вже знає, що за першого звер­нення, їм тут нададуть допомо­гу. «У нас є патронажна медична сестра, Дернова Наталія. Вона відвідує своїх пацієнтів, за по­треби викликає до них лікаря, за призначеннями ходить робити уколи, міряти тиск і тому поді­бне. Хочеться звернутися до всіх жителів міста і району – звер­ніть увагу на тих, хто живе по­ряд, можливо, комусь необхідна наша допомога», – говорить го­лова міськрайонної організації товариства Червоного Хреста України Галина Баукова. Хо­дунки та візочки для інвалідів, ліки та препарати для лікарень, проведення акцій та заходів, до­помога воїнам АТО, підтримка переселенців і навіть, здавалося б, банальне – попрати одяг чи білизну неспроможній на це лю­дині – всі ці питання щодня ля­гають на турботливі плечі пред­ставників організації.

Дорогою до чергової квар­тири Галина Миколаївна роз­повіла, що, на жаль, дуже мало підтримки з боку підприємців району. Часом, доводиться довго шукати транспорт, аби відвезти зібрані речі чи необхідні препа­рати до місця призначення. Годі й говорити про матеріальну під­тримку – купити марку, прине­сти упаковку печива із магазину, чи, скажімо, банку консерви – невже це так багато? З миру по нитці, кажуть, голому сорочка. А тим, хто волею долі став при­четним до цього дня, від усього серця бажаємо міцного здоров’я, життєвої енергії.