У ній щось є
В її ясних очах
Поети б написали слово “щирість”.
В ній паросток надії не зачах,
Не дивлячись на будні трохи сірі.
І це її відразу видає.
З-поміж облич і поглядів квапливих.
Спинившись, розумієш: в ній щось є…
Таке по-справжньому просте і особливе.
19 червня в ПК «Енергетик» відбулася довгоочікувана зустріч у клубі «Ретро». Зустріч, яка вперше пройшла без Кучеренко Галини Олександрівни, керівника та засновника клубу. Саме активна життєва позиція, небайдужість та бажання згуртувати українчан, нагадати про них та підтримати було основною рушійною силою, що щодня змушувала Галину Олександрівну працювати не для себе, а задля інших. Пропрацювавши стільки років на педагогічній ниві, в засобах масової інформації, Галина Олександрівна не хотіла і не могла стояти осторонь того життя, яким жило її рідне місто. Адже не уявляла себе без діла, без спілкування та без турбот і проблем своїх друзів та знайомих. Тож тоді, коли влада міста підтримала і допомогла втілити в життя її задум – створити клуб «Ретро», Галина Кучеренко щиро раділа з того, що саме цей клуб стане для багатьох українчан віддушиною і місцем відпочинку від домашнього клопоту та монотонності буднів.
Пригадуючи найяскравіші моменти з життя Галини Олександрівни її учениця Ірина Косяк зазначає, що Галина Олександрівна була їхньою подружкою, у неї для кожного і завжди знаходилася порада, добре слово. «Навіть після закінчення школи, ми спілкувалися. Наш класний керівник – Галина Олександрівна залишалася для нас рідною людиною. Не можу не згадати нашу першу зустріч з нашим класним керівником. Її усмішка запам’яталася на все життя. Де б не з’являлася Галина Олександрівна, там завжди було весело. Чесно кажучи, ми частенько користувалися тим, що Галина Олександрівна мала добре почуття гумору та любила пожартувати і посміятися. Для того, щоб зірвати урок, нам достатньо було просто розсмішити нашу «мамочку». Всі намагання Галини Олександрівни бути суворою і серйозною були марними. Навіть на екзамені з української мови нам вдалося, без особливих зусиль, розсмішити нашого вчителя та змусити забути про диктант. Про наше з нею насичене, цікаве шкільне життя можна розказувати не одну годину. Протягом усіх навчальних років наш класний керівник робила все для того, щоб наш клас був дружним, щоб ми завжди допомагали одне одному. Навіть поза стінами школи. Ми всі дуже любили і поважали нашу Галину Олександрівну. Вона відповідала нам взаємністю. Не дивлячись на всі її турботи, вона завжди цікавилася всіма своїми випускниками, їхніми долями та вже їхніми дітьми. Адже вона вже опікувалася і навчала дітей багатьох своїх учнів. Моя донька теж була ученицею Галини Олександрівни».
Відзначаючи її оптимізм, надзвичайну життєдайну силу та енергійність, якій можна були лише позаздрити, присутні колеги, друзі та знайомі наголосили, що ні в якому разі не можна занедбати справу, яку розпочала Галина Кучеренко. Клуб «Ретро» повинен жити і розвиватися як цього хотіла його засновниця. Тож вже наприкінці липня, а саме 31 липня о 18.00 мають відбутися наступні збори клубу.