Минулої п’ятниці Трипільська школа-інтернат зустрічала гостей. І не звичайних – адже у гості до маленьких вихованців закладу приїхав сам святий Миколай!
У красиво прибраному залі більшість глядачів – малеча; окрім вихованців, на свято прийшли діти з села, деякі – з мамами та бабусями. Адже усіх зібрала разом казка…
Біля прикрашеної ялинки – купа подарунків. До них іще дійде черга, а поки що на сцені – казкова історія. Юні артисти дуже стараються; їм допомагають вчителі та вихователі, які теж грають у виставі. До дітей виходить головний учасник свята – сам святий Миколай, який тепер разом зі своїми помічниками теж став глядачем. Адже казкове дійство продовжується – діти підготували і пісні, і танці, і забавки. Малеча кружляла біля ялинки під веселу музику – нудьгувати нікому не доводилося.
А потім настав найочікуваніший момент – час подарунків! А їх було багато, адже помічники у Миколая – шефи школи-інтернату та інші почесні гості, які усі прибули на свято з подарунками. Серед них – голова обухівської РДА Сергій Неділько, заступник міського голови міста Українка Оксана Кирилюк, депутат районної ради Лариса Іллєнко, що привезла подарунки від благодійного фонду «Київська Русь» та інші.
У благодійній акції «Подаруй дитині мрію» взяло участь багато людей, і не лише підприємців. До свята діти отримали подарунки, про які просили у своїх листах святому Миколаю. Скільки радості було в дитячих очах, коли кожен отримав подарунок за власним вподобанням: хто – скейт чи роликові ковзани, хто – набір для вишивання картини, хто – фарби, як у справжнього художника, а хтось – омріяну ляльку чи робота-трансформера…
Не лишилися без подарунків і гості: директор школи –інтернату Тамара Корх передала одному із шефів, що невдовзі відправляється до зони АТО, дитячі малюнки та листи нашим воїнам. У них – побажання добра і миру, та щирі сподівання, що небо над Україною буде мирним.
Представники духовенства, які теж завітали на свято, поділилися з присутніми своєю мрією: влаштувати на території закладу «постійну резиденцію святого Миколая», а саме – побудувати невеличкий храм.
Ще одним дарунком для усіх присутніх стала душевна пісня у виконанні колишнього вихованця закладу, а нині – студента Київського інституту культури Валерія Козловця, що викликала розчулені сльози на очах у багатьох гостей та вихователів. І присвятив юний співак цю пісню своїй другій мамі – Тамарі Олександрівні Корх…
Свято завершилося, але лишило по собі світлий слід у серцях і дітей, і дорослих. Мабуть, саме такою і має бути добра казка. І як приємно, що для неї у нашому житті знаходиться місце…