«Як добре, що всіх нас зібрав у єдину спілку цей наш клуб «Retro»! – відзначали учасники зустрічі 22 березня. Скільки нових, до того ж цікавих людей він відкрив і подарував усьому товариству клубу і всій родині, яка визначена нашим місцевим гаслом «В громаді, як в родині!»
Цього разу, зважаючи на невелику кількість учасників, ми вирішили познайомитися. Ніби сама доля дала змогу подивитися на кожного присутнього ближче, заглянути в душу, довірити таємниці своєї долі іншим людям. І не шукали ми слабких ланок у життєвому ланцюжку кожного «допитуваного», який повідомляв про найважливіші віхи своєї історії:
Чим займалися? Де і ким працювали? Звідки приїхали в наше місто? І, звичайно ж, яким улюбленим заняттям заповнили своє дозвілля?
І неспішно полилась емоційна ріка життєвих історій, жагуче сприйнята всіма присутніми. А особисто мене найбільше в цих сповідях вразило і підкорило безмежжя людської щирості і зацікавленості кожного долею наших подруг. Кожній людині легко давався невимушений тон спогадів, бо подруги нетерпляче вставляли своїх «п’ять копійок любові» похвали до того, хто здавав свій залік, свій тест на довіру та визнання. Ліза Граб, Тетяна Горбунова, Сергій Нестеров, Маша Крижанівська, Ліда Бурятова, Люба Яснікова, Аня Яковенко, Маша Перекопай, Валя Чернова, Віра Болднікова; обухівчаночки Валя Черяпкіна, Люба Павліченко, Оксана Волосажир наче підросли і помолодшали під перехресними поглядами і суцільним шквалом похвальних висновків у нашому колі співрозмовників.
Красиві та величні постали в ці хвилини перед нами. Як мадонни з картин Рафаеля! І кожна не приховувала своїх гордощів за себе і свою професію, якій присвячено було все полум’яне життя. Кожна була свідома свого громадянського поклику – бути на землі Людиною!
Отримали ми і перші подарунки самим собі. Лідочка Граб презентувала вишиту власноруч картину до нашого тридцяти денного ювілею. Рік Коня, Водолій і «Retro» на квітковому полі означають силу духу і незнищенність нашого клубу на теренах Українки.
Люба Павліченко з Обухова, продемонструвавши свій талант поетеси і сценаристки, подарувала нам величезні календарі й оптимістичну присягу клубові. Невимушеність і щирість зустрічі ми закінчили чаєм, печивом-цукерками, миром і ладом. І хорошими піснями.
Зараз оточуюча атмосфера загрозливо тріщить електричним розрадами, тому нескінченно важливо всім колективом прийняти і пережити болі й радощі кожного, бути разом! Уміти знаходити своїх у найзатопленішому місці. І вчасно кинути їм свій рятівний круг під назвою «Один за всіх і …». Адже всіх нас прийняла у лоно Українка і всі ми діти зоряні її.
