У нашій громаді є багато талановитих людей, про яких варто говорити більше. Серед них — Павло Мельник, який уже 16 років присвячує себе спорту та наполегливо працює над власними результатами.
4–5 квітня 2026 року в Києві, на Чемпіонаті України UPC (Комітету пауерліфтингу України), він виконав норматив майстра спорту міжнародного класу — виступаючи у дисципліні «Класичний Жим Лежачи» подолав вагу 202.5кг, в результаті зайняте Перше місце у ваговій категорії 125кг, і Третє місце у абсолютному заліку найсильніших спортсменів Чемпіонату України.
Результат, за яким стоять роки системної праці.
Ми хочемо розповісти громаді про Павла, його шлях у спорті, мотивацію та те, що допомагає не зупинятися на півдорозі.
Тож далі розмова з ним…
— Розкажіть коротко про себе та як Ви прийшли у пауерліфтинг.
Мене звати Мельник Павло, я корінний житель міста Українка. Ходив у дитсадок «Альонушка», навчався у школі №1 та ліцеї (ПТУ). Виріс у сім’ї спортсмена: мій батько, Мельник Данило Павлович, був добре відомий у спортивних колах — засновник, директор і тренер ДЮСШ дзюдо міста Українка («Зелений борцівський зал» біля пожежної частини). Він мав звання «Заслужений тренер України», «Заслужений діяч фізичної культури і спорту», суддя міжнародної категорії.
Саме на нього я рівнявся. Першим моїм видом спорту було дзюдо — почав займатися з семи років, там заклався фундамент і любов до спорту. Займався чотири роки, після чого перейшов у баскетбол. Він навчив командній грі та роботі в колективі — вісім років грав за збірну Українки.
Після травми коліна лікарі заборонили грати, тому довелося шукати альтернативу. Не сидіти без руху допоміг тренажерний зал спорткомплексу «Енергетик», який з часом переріс у пауерліфтинг.
— Чому обрали саме цей вид спорту?
Це спорт однієї людини — тут усе залежить тільки від тебе. У командних видах можна викладатися на максимум і все одно програти. Тут — результат твій.
Мені подобається робити те, що раніше здавалось неможливим: піднімати вагу, яку ще не піднімав, перемагати себе на кожному тренуванні. Саме так формується характер і тіло.
— Як проходила підготовка до чемпіонату України?
Змагання відбулися на початку квітня, а підготовка почалася ще у грудні 2025 року. Виступав у дисципліні «класичний жим лежачи».
Готувався у спорткомплексі «Енергетик», який уже став другим домом. Підготовка пройшла без травм, із поступовим нарощенням ваги та обсягів — це ключове в нашому спорті, адже він досить травмонебезпечний.
— Чи відчували відповідальність, представляючи Українку як єдиний учасник?
Так, звісно. Це відповідальність перед містом, родиною і самим собою. Тому намагаюся тренуватися більше за конкурентів і водночас уважно слідкувати за станом організму, щоб не допустити травм чи перетренування.
— Якою була конкуренція і що відчували під час вирішального підйому?
Відчував відповідальність і гордість за те, що дійшов до змагань без травм. Було розуміння: я готовий, потрібно просто зробити те, що багато разів робив на тренуваннях.
Під час виступу концентруюсь лише на собі. Моєю ціллю було виконати норматив майстра спорту міжнародного класу — і це вдалося.
— Ви неодноразово ставали чемпіоном України. Яка перемога для Вас найцінніша?
Перший виступ був у 2010 році, і кожен із них особливий. Кожна перемога — це насамперед перемога над собою. За 16 років вдалося показати результат у різних федераціях і виконати нормативи у вагових категоріях від 90 до 140 кг. І що важливо — без тренера. Були люди, які допомагали порадами, і я їм вдячний.
— Що означає для Вас виконання нормативу «Майстра спорту міжнародного класу»?
Це досягнення мети, до якої йшов дуже довго. Те, що колись здавалося неможливим, стало реальністю завдяки наполегливій праці.
— Що є найскладнішим у пауерліфтингу?
Монотонність: постійні однакові тренування, режим, харчування, відновлення — і так роками.
Також складність у роботі з великими вагами: потрібно грамотно будувати тренувальний процес, інакше можна перевантажити організм. Без тренера це ще складніше, але зараз є багато інформації — головне правильно її відбирати.
— Що мотивує Вас рухатися далі?
Мотивація — річ тимчасова, все вирішує дисципліна.
Але зараз є те, що додає сил: у жовтні 2025 року я став батьком. Мій син Давид — моя головна мотивація, натхнення і сенс рухатися вперед. Хочу бути для нього прикладом, як для мене був мій батько.
— Наскільки важливою є підтримка рідного міста та умови для тренувань?
Це дуже важливо. Коли відчуваєш підтримку — легше рухатися вперед.
Тренуюся у спорткомплексі «Енергетик», де є всі необхідні умови. Хочу подякувати директору Дмитру Волошку за можливість якісно готуватися до змагань.
— Що б Ви порадили молоді?
Не відкладайте на завтра те, що можна зробити сьогодні. Шукайте себе: якщо не виходить в одному виді спорту — пробуйте інший.
І головне — не розпорошуйтесь. Сконцентруйтесь на одному напрямку, і тоді буде результат. Вимагайте від себе неможливого — і отримаєте максимум.
— Які Ваші подальші цілі?
Головне — спортивне довголіття. Багато талановитих спортсменів сходять із дистанції через травми, хочеться цього уникнути.
А якщо говорити про результати — попереду ще багато цілей і рекордів, до яких потрібно дійти.
Шлях Павла — це історія про те, що великі результати не падають з неба. Вони «вигризаються» в залі, коли немає настрою, коли все болить або хочеться просто відпочити. Це щоденний вибір ставати кращим, ніж ти був учора.
Сьогодні у Павла день народження, і це чудовий привід сказати йому «дякуємо». Павле, ми щиро вітаємо Вас! Бажаємо, щоб здоров’я ніколи не підводило, а той внутрішній стрижень, який допоміг Вам стати майстром міжнародного класу, ставав тільки міцнішим. Нехай кожен Ваш новий день буде схожим на вдалий підхід до ваги — чітким, впевненим і переможним. Залишайтеся таким же справжнім, не втрачайте свого драйву і нехай поруч завжди будуть люди, які підтримають у будь-яку мить.
З днем народження, чемпіоне! Наснаги на нові вершини!