Міська рада - Пн-Чт: 8:00 - 17:15; Пт: 8:00 - 15:45; Сб, Нд: вихідні

Історія громади

Українська міська територіальна громада утворена шляхом об’єднання, до складу якої увійшли місто Українка з населенням понад 22 000 тисячі, та села.

Адміністративним центром територіальної громади є місто Українка, яке розташоване у центральній частині Київської області на правому березі річки Дніпро. Чисельність населення – 16 090 (дані – 01.01.2020). Рельєф міста в основному рівнинний, але значною мірою розподілений ярами та балками, що характерно для ландшафту Українки. Мальовничі краєвиди огортають місто насиченими кольорами в різні пори року. Улюблене місто задля відпочинку та насолоди тихим Дніпром — є дніпровська набережна. Саме тут розташувалися спортивні майданчики, тут дорослі й діти катаються на роликах у літній час, а молодь по вечері збирається під звуки музичних інструментів. У літній період молодь та студенти інституту третього віку займаються спортом, а молоді матусі прогулюються з малечою.

Українка завжди була невіддільна від маленького села Плюти. На даний час населення, за останнім переписом, складає 136 осіб. Розташоване село в гирлі річки Козинки. Завдяки природі з великою кількістю проток та каналів з виходом до Дніпра, в наш час, Плюти перетворилися в сучасне дачне селище, в острівець спокою, краси та затишку.

На межі між селом Трипілля й околицями міста, красується Дівич-гора, висота якої становить 260 м. Це улюблене місто мешканців громади, бо з гори відкривається приголомшливий вид на річку Дніпро та улюблене місто українчан.

Найближче село до адміністративного центру – мальовничий Трипільський старостинський округ. Населення села складає приблизно 3000 осіб. На березі Канівського водосховища в гирлах трьох річок – Стугни, Красної та Бобриці, заснувалась всесвітньовідома трипільська культура. Це місце сили енергетики культур та стародавніх племен. Село було засновано в 1032 році, коли Ярослав Мудрий, укріплюючи кордони Русі, будував міста вздовж ріки Стугна. Назву села пов’язують з місцем його розташування: тут сходяться три родючі долини, три поля що розмежовані річками.

Трипілля є начеб-то перехрестям, що об’єднує ще п’ять сіл, які увійшли в потужну Українську територіальну громаду.

Найменше село по розміру, але з великою історією – це Щербанівка. Населення за переписом 2017 року приблизно складає – 250 жителя. Пейзажі цієї місцевості вражають своєю первозданною природою та безкрайніми родючими полями. Засноване село трипільською родиною Щербаків, з якої вийшов митрополит Київський і Московський Тимофій Щербацький: від прізвища Щербаків і пішла назва Щербанівки. Тут народився видатний митець – український письменник – новеліст, козак Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого, перекладач доби «Розстріляного відродження», жертва сталінських репресій Косинка Григорій Михайлович.

Улюблене місто туристів – це село Витачів. Населення на 2019 рік складає 826 осіб. В давньоруські часи Витачів був містом, де проводилися княжі посиденьки та важливим портом. А бухта, в яку заходили торгові судна добре проглядається і сьогодні…

На території Витачева двічі знаходили справжні скарби – ісламські долари – дирхеми. Арабські дирхеми, в ті часи виконували роль міжнародних грошей.

Окрім неймовірно мальовничих краєвидів на дніпровські пагорби та розливи Дніпра, у поле зору кидається капличка з незвичайним хрестом на горі. На хресті 7 променів і півмісяць в основі. Одна із легенд твердить, що автором такого дизайну став ніхто інший, як сам великий Кобзар, а сама церква побудована Олесем Бердником в 1991 р. саме в тому місці, де за припущенням істориків в 1100 році відбувався з’їзд князів. Подейкують, що будували її за ескізом зробленим з козацької каплиці, того самого Тараса Шевченка.

Поміж Витачевом та Трипіллям розташувався Халеп’янський старостинський округ, населення якого, за переписом 2020 року, складає 775 селян. Біля меж села знаходиться дивовижне озеро, де люблять відпочивати як і мешканці села, так і туристи. Неймовірна краса природи заворожує погляд якоюсь чаклунською силою. Значну ділянку займають змішані лісові простори, утворюючи величезну екозону навколишньої середи.

Вперше село згадується в джерелах під 1093 роком як руське городище Халеп, що було зруйноване монголами (1239). Під сучасною назвою відоме з 1508 року як поселення Київського воєводства. З 1656 року було власністю православних київських митрополитів. Фортифікаційні укріплення тут зберігалися до кінця XVII століття. Під час українських визвольних змагань (1917—1919) було одним з осередків отамана Зеленого. Сильно постраждало під час Голодомору у часи з 1932 по 1933 роки та Другої світової війни.

У 2009 році у селі Халеп’я було відкрито філію Київського обласного археологічного музею. Місце розташування його було обране не випадково – у центрі села знаходилася будівля колишньої школи, побудована у 1902 році. У цьому приміщенні колись зупинився Вікентій Хвойка під час проведення розкопок. Видатний археолог у 1896-1898 роках вів розкопки на території Халеп’я та навколишніх сіл, де відкопав артефакти дуже давньої культури 5-6 тисяч років до нашої ери, яку потім назвали Трипільською. Класичне поселення трипільської культури було виявлено археологом на південному сході села Халеп’я, в урочищі Коломийщина.

Найвіддалене, але не менш мальовниче та старовинне село громади – це Верем’я. Населення за переписом 2020 року складає приблизно 350 осіб.

Село засноване у 1382 році, однак перші згадки про Верем’я датуються лише з середини XVIII століття. Отримало свою назву, за легендою, від козака Веремія, який був міцним статурою та мав богатирську силу. Біля села Верем’я, в урочищах Довжка, Таборища та Лисках досліджені поселення трипільської культури (IV тисячоліття до н.е — III тисячоліття до н. е.). В одному з них виявлено мідні сокирки, а на полі знайдено римські монети (II століття н. е.) та бронзову шийну гривну.

В громаду увійшов і Жуківцівський старостинський округ, населення якого, за переписом 2019 року, складає приблизно 800 осіб. На пагорбах, поблизу річки Бобриця розкинулось мальовниче село, яке поєднало в собі надзвичайні вбрання природи та тишу зелених кварталів.

Першу писемну згадку про Жуківці знайдено в середині XVI століття. Назва поселення походить від імені якогось Жука-Жуково. Печерський ієромонах Л. Похилевич пише, що про існування в Жуківцях церкви в середині XVI ст. говорить напис на древньому церковному служебнику, що зберігається як пам’ятка Археологічного Товариства при Київській духовній академії.

Під час визвольної війни, року 1649-го, Жуківці ввійшли до складу Трипільської козацької сотні. Універсалом Богдана Хмельницького 1656 р. Жуківці в складі Трипільщини надані Києву — Печерському монастиреві, а в 1699 році універсал гетьмана Івана Мазепи надає Трипільський монастирський маєток митрополитові Варлаамові Ясинському, який відпускає його Києво-Софійському кафедральному монастиреві. 1709 року універсал гетьмана І.Скоропадського підтвердив належність Жуківців митрополитові Іоасафу Круковському. У селі народились два Герої Радянського Союзу – Ф.П. Гладуш і генерал армії П.О.Білик.

Краєзнавчий музей села, на території якого встановлено Шевченківський верстовий стовп, на честь перебування Т.Г.Шевченка на території Жуківців, встановлено пам’ятник хліборобам.

Українська територіальна громада це — об’єднані території, де тисячі років жили наші предки, які залишили після себе величезний духовний та культурний спадок. Наше завдання – зберегти історію нашого краю та примножити її! Наша сила в єдності та цілісності

Українська територіальна громада, Київська обл., Україна

Режим роботи міської ради:

Понеділок – Четвер: 8:00 – 17:15; П’ятниця: 8:00 – 15:45; Субота, неділя: вихідні

© 2021 Українська громада - всі права захищено